10 грудня 1937 р. в Харкові було розстріляно колишнього поручника УСС Юліана ГОЇВА. Це перший рік, коли ця річниця позбавлена клейма «нереабілітований», адже 29 квітня 2025 року Національна реабілітаційна комісія при УІНП задовільнила заяву історика Андрія Бойди щодо посмертної реабілітації Юліана Гоїва. То був день торжества справедливості. Пом'янемо героя Маківки та Чортківської офензиви, який до кінця життя не взяв до рук ані радянського паспорту, ані партбілету.* * *Юліан Гоїв народився в багатодітній родині дяка церкви Михайлового Чуда в місті Снятин — Івана Гоїва (1860–1950), знаного в австрійський час співця й керівника кількох хорів, серед яких був і знаменитий Снятинський «Боян». В атмосфері родинної культури та громадської активності хлопець із дитинства виховувався на послідовно патріотичних засадах. За його спогадами, батько прищепив йому любов до рідної землі та тверде переконання, що австрієць, поляк чи росіянин є окупантом на українській землі.На момент вибуху Першої світової війни Юліан навчався на механічному факультеті в Брно (тепер Чехія). З вибухом Великої війни, в серпні 1914 року він попри відстрочку від війська, добровільно долучився до Легіону УСС і став одним із перших його старшин. Всю осінь він гідно боровся з ворогом на Верецькому перевалі, де невдовзі отримав своє перше поранення. Після військового вишколу в Мукачеві взимку 1915 р., в березні йому було присвоєне звання хорунжого і невдовзі він служив у 1-й сотні до травня того ж року. 4 травня 1915 р., під час завершальних боїв на горі Маківка, хорунжий Гоїв був поранений у стегно та потрапив до російського полону. Цей тяжкий період він переживав разом із Євгеном Коновальцем, якого знав з часу їхньої участі в студентському русі за створення українського університету у Львові.У 1918 р. Гоїв повернувся в Україну й отримав призначення до 1-ї бригади УСС. Спочатку він командував четою, згодом сотнею, а ще пізніше куренем. У 1919 р. колишньому хорунжому було присвоєно звання четаря (1 березня), а в липні - звання поручника. У 1920 р., коли більшовики реорганізували УГА у Червону Українську Галицьку Армію (ЧУГА), Юліан мав намір покинути її під час виступу 2-ї та 3-ї бригади проти нового командування. Чому він, на відміну від брата Євгена, не встиг утекти — залишається нез’ясованим.Упродовж 1920–1930-х років армійська кар’єра Гоїва, який вимушено залишився в УСРР стрімко зростала і у 1936 р. він отримав звання майора. Поряд з цим, він критикував згортання українізації і вважав УСРР звичайною колонією Москви. Юліан Гоїв за життя принципово не взяв ані радянського паспорта, ані партійного квитка, а з 1920 р. перебував під пильним наглядом ЧК, а пізніше ОДПУ–НКВС. У вересні 1937 р. його заарештували в Харкові за звинуваченням у шпигунстві. 10 грудня 1937 р. Юліан Гоїв був розстріляний в Харкові.В 1954-1955 році при перегляді справи військовою прокуратурою КВО реабілітація проведена не була. І те, що небайдужий франківський історик зробив через 87 років після розстрілу — це гідно! Вічна пам'ять жертві червоних репресій!Матеріал підготував: Андрій Бойда, спеціально для Визвольні Змагання.Оригінал: https://www.facebook.com/share/p/16ULzeVFLr/#військові #УГА #реабілітовані.Фото: фото сім'ї Юліана Гоїва з випуску Суспільне Івано-Франківськ. Друге фото: Юліан Гоїв з книги Українські Січові Стрільці.