Трикутник виживання: хто визначає майбутнє українського православ'я? ч.2Перша частина#вартопрочитати #церковнаборотьба І цікаво, що саме Софійське братство в цій картині виступає каталізатором — їхня логіка «діалогу заради діалогу» ігнорує політичну реальність. Вони закликають до примирення в умовах, коли одна сторона (рпZ) сакралізує війну у тому числі за "УПЦ МП гонімую бандеравцамі", а інша (Україна) бореться за виживання. Сама ж УПЦ МП просто мовчки чекає на те, чим все закінчиться. Чи стане єдність результатом добровільного об'єднання навколо ПЦУ, чи — архітектурою під контролем Фанару, де українське православ'я залишиться розділеним між кількома юрисдикціями? Відповідь залежатиме не від богословських дискусій, а від балансу сил: чи зможе держава знайти точку рівноваги між безпекою та свободою, чи збереже ПЦУ внутрішню єдність під тиском змін, і чи готовий патр. Варфоломій піти на ризик повного визнання ПЦУ як єдиної церкви, втрачаючи інструмент впливу у вигляді екзархату.Українське православ'я опинилося на роздоріжжі, де кожен крок має геополітичні наслідки. Потрібен холодний розрахунок — хто і за яку ціну готовий платити за майбутнє. Бо в умовах війни релігійна свобода — це не абстракція. Це питання виживання. І ми вже не говоримо про договорняк, який нам активно пхають зараз. В цьому контексті МП взагалі має шанси на збереження більшості своєї структури. І усі їхні "засудження" путіна і кирила забудуться, бо найголовніше, що гаманець залишиться у кишені. CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв