✙ Churcher ✙ | ​​Про труднощі переходу священиків УГКЦ на служіння в закордонні єпарх...

​​Про труднощі переходу священиків УГКЦ на служіння в закордонні єпархії/екзархатиДізналися пару моментів, які знову змушують нас писати незручні для керівництва УГКЦ речі. Справа в тому, що ієрархи УГКЦ чомусь вирішили, що перешкоди при переходах отців з однієї єпархії до іншої — це правильна тактика, яка дозволить розвивати УГКЦ. Якщо отець виїхав як біженець, його просто морозять — один ієрарх йому нібито виїзд погоджує, але жодного документу не дає, все залишається “на словах”, інший отця не приймає — або спосилається на відсутність документів, або на відсутність домовленостей з “відпускаючим” єпископом. Переводять стрілки один на одного, змушуючи отців шукати собі місця десь поза Церквою. Хочеш, працюй в Lidl, хочеш йди в РКЦ, хочеш йди пляшки збирай.Як зазначає наш співрозмовник — це своєрідне рабство ХХІ століття, коли без особистих зв’язків ти можеш просто опинитися на вулиці. Існує також, принаймні усна заборона на співслужіння без бодай усного дозволу, а також на служіння треб з дозволу місцевих священиків. Заборонили служити без благословення навіть священикам-студентам. І нібито все правильно, якщо б ці благословення можна було б отримати...Конкретно, в одному з екзархатів що найдинамічніше розвивається (наші читачі напевно здогадалися про що йдеться) прийом нових кандидатів відбувається виключно якщо за тебе є кому замовити слово.На ділі ситуація виглядає так, що якщо твій єпископ за тебе не замовить слово, то ти ніхто. При чому є владики, хто прямо відмовляє в допомозі.Натомість самі створюють видимість своєї надважливості, водночас перебуваючи на повному утриманні римо-католицьких дієцезій Європи.Також самі єпископі визнають, що чимало священиків стикаються з труднощами виїзду закордон з огляду на відсутність бронювання. Тобто 'вільні' кандидати на перехід є, наприклад ті що вже опинилися в Європі, але якщо за тебе не попросили, то “ти ніхто, без огляду на вік, статус, регалії”.І це вже не згадуємо про те, що аби стати священиком, треба 6-7 років платної освіти, за яку здебільшого платять самі майбутні священики.Водночас з тим, брати з РКЦ ситуацію бачать і розуміють, що з цим робити. Римо-католицькі ієрархи і священики не проти приймати греко-католицьких священиків на служіння, зокрема в штат на зарплату, якщо є така фінансова можливість. При цьому фінансують мовні курси, житло, постійно переглядаючи умови, зазвичай в кращу сторону. І це не залежить від того, чи має священик сім'ю чи ні. Ба навпаки - більше дітей навіть краще, бо держава також доплачує на дітей. Нещодавно також стало відомо що перехід одного з отців повністю на служіння в РКЦ. Цікава тенденція, правда? І гроші тут не головний мотиватор. Головним критеріям є морально-душевний спокій.Тут виникає просте запитання: чим загрожує така тенденція? Куди підуть отці? Думайте.P.S. Картинка - це просто картинка. Ні на що не натякує...CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв