Telegram statistics channel - @christianpsychology

Як позбутись постійної тривожності? ❤️‍🩹Тривожність — це мов тінь, яка непомітно й постійно йде за нами…Іноді вона сигнал про небезпеку, але часто — просто звичка думати гірше.🤍 Що допоможе її зменшити:1. Назви тривогу вголос.Запитай себе: "Про що я хвилююсь зараз?" — конкретика допомагає зменшити силу відчуття.2. Дихання — твоя сила.Глибокий вдих на 4 рахунки — пауза — повільний видих на 6. Повтори 5 разів. Це заспокоює нервову систему.3. Заземлення через тіло.Торкнись п'яти речей навколо. Відчуй поверхню під ногами. Це повертає в "тут і зараз".4. Менше "що, якби…", більше "що я можу зараз?"Тривожність живиться майбутнім, а опора — в моменті.5. Дозволь собі підтримку.Поговори з другом, фахівцем, або просто запиши свої думки — це вже знімає частину напруги.Тривога не визначає тебе.Це просто стан, який приходить і минає.А всередині тебе завжди є місце для спокою, довіри й світла.📌 Збережи собі ці поради — на випадок, коли знову захочеться вдихнути глибше.Поділись з тими, кому теж важливо знайти спокій. 🌿#емоції

Питання:"Коли гостро відчуваєш, що виріс зі свого оточення і тебе не розуміють. Бажання мати оточення більш зріле емоційно і відчувати підтримку. Але не знаєш які кроки і куди треба робити. Завжди поряд були ті, хто принижав і казав що нічого не досягну. "Відповідь: 1️⃣ В першу чергу, вчитися самому себе підтримувати. Часто може здаватися, що ми не зможемо без підтримки інших, але це не так. Особливо треба вчитися покладатися на себе і бути до себе чуйним, якщо ви виросли в середовищі, де принижували і тепер залежні від думки інших, їх схвалення і підтримки.2️⃣ Встановлювати межі. Не дозволяти, щоб вас принижували, маніпулювали. Не бійтеся говорити: "Зі мною так не можна!", "Вибач, але мені це не подобається, мені боляче/образливо". 3️⃣ Перш ніж "очищувати" оточення, поговоріть з тими людьми, які для вас важливі і з ким хотілобся зберегти спілкування."Я ціную тебе, і хотіла б тобі дещо сказати". Висловіть те, що не подобається, ображає. Говоріть спокійно. Запропонуйте, як би Ви хотіли, щоб з Вами ця людина поводиться. "Мені було б дуже приємно, щоб ти говорила..."Наголосіть ще раз, наскільки ця людина для Вас важлива і наскільки надієтеся, що проблема вирішиться. Подякуйте, що Вас вислухали. Якщо для людини Ви теж цінні, вона подумає над тим, що почула. Можливо їй важко буде зразу змінювати поведінку, але вона буде старатися. Якщо ж люди не зважають, то чи варто далі це терпіти?4️⃣ Поступово зменшуйте контакти з тими, хто Вас не бажає чути. Можливо таке, що залишиться всього 1-2 людини, які Вас цінують, але це будуть ті, з ким можна бути близьким і кому можна довіряти. Можливо деякий час доведеться побути самому. І це не страшно, це нормально. Взагалі, психічно здорова людина повинна вміти проводити час з самою собою. Вчіться цього, якщо не виходить.5️⃣ Подивіться ще раз на своє оточення і пошукайте тих, з ким особливо не спілкувалися раніше, але іноді ці люди були до Вас доброзичливими і дружелюбними. Спробуйте більше з ними спілкуватися. Ви змінилися і тепер можливо серед цих людей є ті, хто стане хорошим другом. 6️⃣ Подумайте, з якими людьми Вам би було цікаво спілкуватися і шукайте їх за інтересами. Заводьте нові знайомства, але з самого початку встановлюйте межі, щоб відсіяти тих, хто не буде цінувати спілкування з Вами.Успіхів! У Вас все вийде!#питаннявідповіді

Питання:"Мені 29 років, виросла в багатодітній родині, 9-та з 11 дітей. Завжди вважала себе самостійною особистістю, щоправда, деколи мені не вистачає впевненості у прийнятті будь-яких рішень. Я помітила, що мені важко приймати рішення навіть у покупках, я завжди беру з собою сестру, щоб вона зі сторони подивилась. Я постійно себе аналізую, чи правильно я вчинила, чи не буде це в ущерб мені, сім'ї... І постійні такі думки... Як думаєте, з чим пов'язана така невпевненість у прийнятті рішень. Ремарка: зазвичай мені потрібно подумати, обдумати, зважити всі за і проти, і лише тоді приймати рішення. А коли я швидко і спонтанно приймаю рішення, частіше потім жалкую..."Відповідь:Щоб розібратися, дайте собі відповіді на такі питання:Як Ваші батьки чи інші родичі вчили Вас приймати рішення?Як вони їх приймали самі?Чи доводилося часто економити і купляти тільки найнеобхідніше?Чи дозволялося у сім'ї робити неважливі покупки, в яких особливо не було користі, але так хотілося їх мати?Чи є у Вас залежність від чужої думки?Чи критикували у батьківській сім'ї той вибір, який Ви робили, чи рішення, яке Ви приймали (щодо серйозних питань чи дрібниць)Чи говорили батьки чи інші родині щось дуже негативне про спонтанне прийняття рішення? Описане Вами дуже схоже до того, що в сім'ї дитину вчили не приймати нерозумних рішень, не тратити гроші на те, що не особливо потрібно, економити. Або дитина сама зробила такий висновок, дивлячись, як приймають рішення батьки. Частково такий підхід дає хороші результати, а частково робить для людини труднощі і їй важко потім приймати рішення вже у своєму дорослому житті.Насправді, у нас є багато потреб. Є головні потреби - їсти, спати, одягнутися і т.д. А є другорядні, без яких у важкий ситуаціях можна вижити. Проте, ми створені Богом не для того, щоб постійно жити в таких важких ситуаціях. І для нормального психічного розвитку, щоб добре себе почувати, нам потрібно часом себе і балувати. Купувати такі дрібнички, які можливо не такі потрібні на перший погляд, але які важливі для вас, які приносять вам радість. Наприклад, наші хобі не завжди можуть бути корисними для інших, але вони дуже потрібні нам, бо так ми розвиваємося, відпочиваємо, заспокоюємося, відволікаємося від щоденних справ та ін. Дрібнички прикрашають наше життя і часто допомагають нам добре себе почувати. Якщо людина постійно це собі забороняє, вона не відчуває такої радості від життя, гризе себе і критикує, відчуває провину. Тому варто дозволяти собі інколи купувати дрібнички, навіть якщо на перший погляд вони не будуть сильно корисні для вас та сім'ї, давати собі те, що хочеться, а не те, що говорять інші, якщо воно не переступає ваших моральних переконань. Давати собі більше свободи у прийнятті рішень і дозволяти спонтанність там, де це не нашкодить#питаннявідповіді

Друзі, хочу поділитися з вами дуже цікавою книгою.«Розумію тебе! Як виховувати дітей без крайнощів» Антоніна Оксанич, Наталя Біда, Олександра СидорченкоЦе одна з найкращих книг по вихованню дітей, які я читала. Так як багато з нас було виховано за "радянськими" методами, своєрідного батога і пряника, в нас багато дитячих травм і ми часто не знаємо, як правильно виховувати дітей. Багато батьків говорять: "Я не буду виховувати дитину так, як виховували мене! Я ніколи такого не зроблю своїй дитині! "Але приходить час, і, ставши батьками, вони розуміють, що починають повторювати дії своїх батьків. Чому?Бо не знають, як можна по-іншому.Ця книжка показує альтернативу. Тут дуже багато наведено фраз, які до нас колись говорили батьки і те, що можна сказати замість них, показано, як такі фрази впливають на дітей і як варто робити, щоб не травмувати дитину. Ця книга - це справжній склад корисної інформації. А головне - без "води", чітко і зрозуміло, книга кольорова, має дуже багато ілюстрацій.Рекомендую🔥Кого зацікавило, можна придбати електронну версію, написавши мені в особисті. Вартість - 150 грн.👇@Nathalie_OrchidФрагменти книги 👇#книги

Поради від бабусі1. Коли тобі погано - почни мити підлогу руками. Без рукавичок. Бабуся казала: «Мозок требаопустити в тіло». Ти відчуваєш бруд, зусилля, важкість, холод — і повертаєш собі контроль. Це не про чистоту, а про заземлення. Поки ти тільки в голові — ти в тривозі. А коли ти з ганчіркою — ти в моменті.2. Перед важливим рішенням — переспи три ночі. Не одну. Три. Бо в першу добу тебе веде емоція, в другу — страх, а тільки на третю починає думати голова. І реально — скільки разів ти шкодував, що поквапився? А скільки разів шкодував, що почекав? От саме. Мудрість - це пауза між імпульсом і дією. 3. Коли нічого не допомагає - почни смажити на сковорідці. Будь-яку їжу. Навіть якщо не хочеш їсти. Звук, запах, тепло - це сигнал безпеки для мозку. Типу «якщо я готую - значить,я живий». Перевірено: повертає до себе краще за спокійне дихання. Особливо в ті дні, коли все розсипається.4. Якщо все дратує - вийди на вулицю і йди, поки не втомишся. Без телефона, без мети - простовперед. Не втікай від проблем, а вигулюй їх. Бабуся казала: «Злість - це сила, яку не можна тримати в собі та подавити». І чим швидше ти пройдеш через неї - тим швидше вона піде. Без шкоди. Без слів. Без зривів.Ось так мудрість старшого покоління рятує і нас. Зі сторінки Олі Мацьопи#підтримка

Питання:"Скажіть, будь ласка, з чим пов'язано те, що я постійно відволікаюсь? Це є проблемою і знижує мою продуктивність не лише на роботі, адже вдома теж можу кілька разів переключитись на різні справи, не доробивши попередньої. Працюючи за комп'ютером уже 3-й рік, мені буває важко одразу налаштуватись на роботу, мені кортить зайти на якісь сайти, що не стосуються роботи, написати комусь в Телеграм, вирішити якісь важливі питання, які, знову ж таки, не стосуються роботи. Дайте, будь ласка, практичні поради, як з цим боротись. Бо це вже крик душі... Щиро дякую!"Відповідь: Співчуваю Вам, що доводиться мати справу з такою проблемою.Описане Вами дуже нагадує РДУГ - розлад дефіциту уваги та гіперактивності. Це нейробіологічний розлад, який впливає на здатність людини до самоконтролю та концентрації уваги. РДУГ може проявлятися у дітей та дорослих і характеризується трьома основними групами симптомів: неуважність, гіперактивність та імпульсивність. Ось деякі з ключових моментів про РДУГ:1️⃣Неуважність:Труднощі з концентрацією уваги, організацією, запам'ятовуванням деталей, плануванням та дотримуванням графіка, регулярністю, часто виглядають неуважними та забудькуватими. 2️⃣Гіперактивність:Надмірна рухливість, труднощі з усидінням на місці, постійна потреба у русі. 3️⃣Імпульсивність:Схильність до швидких дій без обдумування наслідків, труднощі з очікуванням своєї черги, перебивання інших. У дорослих РДУГ часто проявляється через хаос думок, часте відволікання, прокрастинацію (відкладання на потім), складність змусити себе робити нецікаву чи нудну роботу, переключення на різні завдання і швидку втому, часте забування та відчуття, що ти нічого не встигаєш.РДУГ може значно впливати на навчання, роботу, стосунки та загальну якість життя. Важливо звернутися до фахівця для діагностики та лікування, якщо є підозри на РДУГ.На жаль, в Україні лише недавно почали діагностувати РДУГ у дорослих, тому ситуація з цим зараз досить непроста. Маючи власний досвід РДУГ, можу допомогти розібратися із Вашими проявами та надати рекомендації під час консультації, оскільки тут потрібен індивідуальний розгляд проблеми.Інший можливий варіант причини такої проблеми - це характертерне для сучасності відволікання через надмірну кількість інформації, соцмережі, повідомлення, інтернет. В такому разі варто використовувати планування справ, розділяти робочі та особисті питання, виділяти невелику кількість часу на соцмережі після роботи чи під час перерв. Проте такі рекомендації не допомагатимуть, якщо в людини РДУГ, оскільки їй важко буде втілити це на практиці. При РДУГ потрібен специфічний підхід.#питаннявідповіді

Питання:"Чи може людина в майбутньому носити (ярлик) " тихоні " якщо на її в дитинстві так говорили?"Відповідь:Співчуваю тим, кого так називали. Я сама маю такий досвід і це на мені залишило негативний слід. Трохи пізніше напишу допис про те, які наслідки має такий ярлик на життя людини.Зазвичай спокійні, сором'язливі і замкнуті діти, яким ставлять подібні ярлики, з віком розкриваються, стають більш відкритими, менш сором'язливими, більш товариськими. Однак є такі, які залишаються спокійними і сором'язливими. І це абсолютно нормально. Як таку людину будуть називати, залежить від людей. Однак вживання таких ярликів, як і будь-яких інших, є некоректним, нетактовним та образливим. Тому тим, на кого так говорять, важливо докласти зусиль, щоб не зважати на думку інших та гарно до себе ставитися. Бо люди часто навіть не здогадуються, який негативний вплив і яку шкоду завдають іншим такі ярлики. Деякі люди, коли дорослішають, мають низьку самооцінку і продовжують ставитись до себе погано, відповідно до старого ярлика, навіть якщо їх давно перестали так називати.#питаннявідповіді

Після важкого дня на роботі моя мама подала вечерю й поставила перед татом тост… повністю підгорілий.Я, будучи дитиною, сидів і чекав, чи скаже він щось… Але ні.Він узяв тост, усміхнувся мамі, спитав мене, як пройшов мій день у школі, і з’їв хліб, не мовивши жодного слова.Я не пам’ятаю, що йому відповів, але чітко запам’ятав, як він намастив хліб маслом і варенням… і з’їв його повністю, наче нічого не сталося.Того вечора, коли ми вже закінчували вечерю, я почув, як мама вибачалась за те, що не вслідкувала за тостом.А тато, з тією ж спокійною усмішкою, відповів:—Не переймайся. Іноді мені подобається добряче підсмажений хліб. Пізніше, коли я пішов побажати йому на добраніч, не витримав і спитав, чи справді йому подобається такий тост.Він обійняв мене і сказав те, що я памʼятаю й досі:—У мами був важкий день. А підгорілий тост — це дрібниця, яка нікому не зашкодить.У житті повно недосконалостей — і в речах, і в людях. Уміння приймати це і вибачати — ось що допомагає зберегти любов.Один підгорілий тост мене не засмутить. І через нього я не хочу засмучувати маму.А потім, із тією його спокійною мудрістю, додав:— Кожен із нас веде битви, яких інші не бачать.Тож будь добрим. Навіть більше, ніж здається потрібним.Бо ніхто не має всіх відповідей, а інколи й усього життя не вистачає, щоб навчитися жити.Після цього він поцілував мене в чоло й сказав:— Щастя — це не пряма дорога.На ній є повороти, які називаються помилки.Світлофори — це друзі.Попереджувальні знаки — це сімʼя.І навіть коли шлях важкий — пройти його можна, якщо з собою ти маєш: • запасне колесо, яке зветься рішучість, • потужний двигун — любов, • надійне страхування — віру, • повний бак — терпіння, • і найголовніше — досвідченого водія на імʼя Бог.З інтернету#притчі

НЕЗРІЛА І ЗРІЛА ОСОБАза Перлзом1. Незріла особа намагається змінити інших, пристосувати їх під себе. Зріла особа має справу із собою, намагається перейти на саморегуляцію.2. Незріла особа намагається змінити обставини, зріла – пристосуватися до них.3. Незріла особа часто знає, але не вміє. Зріла особа не лише знає, а й уміє. Тому незріла особа критикує, а зріла робить.4. Незріла особа намагається влаштувати насамперед своє особисте життя, а потім справи. В результаті не влаштовується ні те, ні інше, а вона потрапляє у залежність від інших людей. Зріла особа насамперед влаштовує свої справи і стає незалежною. Особисте життя влаштовується саме собою.5. Потреби зрілої особи випливають із її успіхів, із її справ.Незріла особа, не маючи справ, копіює потреби зрілої, перебільшуючи їх розміри (згадайте потреби дорослих дітей, що сидять на шиї своїх старіючих батьків.)6. Незріла особа думає про результат, а зріла про діло.7. Незріла особа хоче більше, ніж має і заслуговує, в результаті нерідко втрачає і те, що має. Зріла особа задоволена тим, що має, і тоді це примножується.8. Незріла особа хоче, щоб її справи влаштував хтось, зріла влаштовує їх сама.10. Незріла особа намагається керувати іншими людьми, зріла керує собою.11. Незріла особа – декорація, яка хоче стати фігурою. Зріла особа – фігура, яка не замислюється, як вона виглядає.12. Незріла особа спочатку приймає рішення, і підганяє факти під обране рішення (звідси підозрілість незрілої особистості). Зріла особа спочатку збирає факти, та на їх підставі приймає рішення (звідси відкритість зрілої особи.13. Незріла особа хоче зайняти високе становище, не переймаючись особистісним зростанням. Зріла особа дбає про особистісне зростання, і в результаті починає займати високе становище.Фредерік Перлз

Зручно було б сказати:«Фемінізм — це тренд сучасного світу, а церква — це фундамент жіночої безпеки та прав».Але давайте вже визнаємо правду: багато жінок почали шукати відповіді за межами церковних стін не з бунту, а з болю.Це період в історії християнства, коли жінки церкви, втомившись терпіти несправедливість, почали звертатися до феміністичних ідей про гідність особистості та право бути почутими з однією метою —забезпечити собі безпеку та право голосу.Перш ніж аналізувати, до чого це призвело, давайте подивимося на хронологію подій, як це починалося.Коли за формулою(терпіння = святість) +(мовчання = послух) +(страждання = шлях до Бога)ховалося насильство,жінки 19-го століття почали боротися за право БУТИ — право голосу, власності й вибору.Так почалася перша хвиля фемінізму.Так, жінки здобули формальні права, але залишались залежними всередині сім’ї й культури.Тому під час другої хвилі (1960–1980 рр.) жінки почали боротися за рівні права в родині, кар’єрі, доступі до контрацепції та захисту від домашнього насильства.Жіноче мовчання на сповідях і при духовному аб’юзі ставало небезпечним.Жінки почали говорити:«Якщо церква не захистить нас — ми знайдемо ідеї, які хоча б визнають наш біль».Так багато церковних жінок стали звертатися до феміністичної літератури, бо в ній вони вперше почули співчуття, визнання травми й запропоновані шляхи відновлення.Якщо в суспільстві під час третьої хвилі (1990-ті – 2010-ті) посилювалася тематика гендерної ідентичності, сексуальності, прав меншин під гаслом:«Мій вибір — моя сила», то в церкві частина жінок пішла в радикальний фемінізм, розчарувавшись у церкві як у такій, де продовжувались:травматизація в шлюбі, ігнорування сексуальних злочинів, знецінення болю жінок, замовчування і прикриття «чоловічих гріхів».І вже у четверту хвилю розвитку фемінізму (2010-ті – теперішній час) він почав:• боротися з сексуальним насильством,• розвивати культуру згоди,• засновувати рухи цифрового фемінізму через #MeToo, #ChurchToo.Жінки з церков і по всьому світу почали відкрито говорити про пережите насильство з боку духовних осіб, пасторів, чоловіків.Ні, фемінізм не став для них ідеологією, а мовою, щоб назвати насильство НАСИЛЬСТВОМ.Чому ЦЕРКОВНІ жінки звернулися до ФЕМІНІСТИЧНИХ ІДЕЙ?🔹 Тому що церква не визнала їхній біль.🔹 Тому що послух став прикриттям страху.🔹 Тому що їм ніхто не пояснив, що Христос не був насильником.А що тепер?Церкви, які повністю відкидають фемінізм, забувають: жінки прийшли туди не за боротьбою з чоловіками, а в пошуках відновлення та гідності,якої їм не дали навіть найсвятіші стіни.Настав час слухати.Настав час покаятися.Настав час змінити мислення.#саморозвиток