Ми живемо в ілюзії нескінченного ресурсу. 1. Чому ми вважаємо, що вигорання — це ознака продуктивності?2. Чому соромно сказати «я більше не можу», поки тіло не подасть сигнал тривоги?Арабські класики колись казали: «Скарб зберігається в розвалинах». Часто саме те, що ми вважаємо своїм «сміттям» — наші шрами, наша жорсткість, наші захисні бар’єри — є найціннішим матеріалом для будівництва майбутнього. Шкаралупа фісташки не просто відходи. Це дренаж для нових квітів, це захист від слимаків, це опора.Є люди, чиї очі нагадують випалену пустелю. Вони досягли всього, але втратили здатність спати, здоров'я тощо. Ми часто ігноруємо втому, вважаючи її слабкістю, доки вона не стає нашою в’язницею. Це закон природи, який не обійти жодним успішним успіхом. Ми — не механізми. Ми — сади. А саду потрібен відпочинок і правильний дренаж, щоб коріння не згнило під вагою власних очікувань.Ця тема важлива саме зараз, бо ми всі стали «шкаралупою» для своїх близьких, для своєї країни. Але якщо шкаралупа перетвориться на пил від перевтоми, захищати буде нічого.Будьте дбайливими до себе. Ви — це все, що у вас є.З інтернету#психологія