Гірашки - Вікторія Климчук-ДлугачМоя оцінка: ★★★★☆Ця книжка вже декілька днів тримає мене в стані гірко-солодкої ностальгії.✨ Я, звичайно, розуміла, що речі, які траплялись зі мною в дитинстві — це не унікальний людський досвід, але коли я читала «Гірашки» і бачила, як герої на сторінках робили точно те ж саме, що робила я, коли була малою, мені хотілось ляскати палітуркою і кричати: «Звідки ви це знаєте? Тоді ж ще навіть інтернету не було. Як ми всі, не змовляючись, робили одне і те ж?». 🍉 Авторка в таких деталях описала це підліткове літо 2000-го, що я іноді забувала, що все це насправді відбувається не зі мною. Халабуди, виклики пікової дами, крадені фрукти, страшилки перед вогнищем, Костиль з «Баффі» і «Сила трьох звільнить нас», поради про стосунки з Cosmo і «Попитка номер пять» (як людина, яка в дворовому складі віа гри була руденькою, я не плачу — просто мій прайм в очі попав 😕).Атмосфера в цій книжці — просто мільйон з десяти. ✨ В той же час сама історія дуже непроста — навіть не тому, що вона починається з похорону шістнадцятирічної дівчинки, а тому, що розповідає і про інший бік дитинства: про жорстокість, сором, провину, брехню та мовчання, і про дорослішання, яке відбувається занадто рано.✨ Підлітки тут дуже добре прописані в дрібницях — як вони говорять, як брешуть, як жартують, як поводяться в компанії і намагаються «бути своїми».Вони — не ідеальні «янголятка», які веселяться і добре проводять час. Вони заздрять, вдаються до маніпуляцій, зляться, намагаються сподобатись, сваряться, а потім миряться, вчаться бути сексуальними та розуміти соціальні ролі, але ще толком не вміють справлятись ні з чим з цього. ✨ І буду чесною — я чекала тут детективну лінію, яка б мене захопила, але отримала не зовсім те, чого чекала. Смерть в сюжеті не перетворюється на загадку, яку треба розгадати. Тобто питання «хто винен?» важливе, але ще важливіше тут те, як трагедія руйнує динаміку між дітьми. Нам дали історію з акцентом не на розслідуванні, а на особистих переживаннях кожного з героїв. Що мені не дуже сподобалось?✨ темп і обсяг Якщо ви чекаєтединамічного сюжету та/або драматичних поворотів, то це не ваш варіант. Тут більше уваги приділяється саме атмосфері, взаємодіям героїв та побутовим деталям, тому темп може здатись надто тягучим.І особисто для мене 504 сторінки — це забагато. Якось ввечері я закінчила читати на 304-тій сторінці і зловила себе на думці, що можна було б і завершувати. Але загалом мені сподобалось. Це дуже атмосферна, трохи болюча і подекуди енциклопедична книжка про дружбу, провину та дорослішання. Моя подруга, яка читала зі мною, навіть сказала, що «Гірашки» легко могла б вписатись в шкільну програму з української літератури, і я з цим абсолютно згодна🙂Видавництво: 🌟 Віхола#гірашки_вікторія_климчук_длугач#відгуки_chornobrova_karooka