Онейромантка - Оро ХáссеМоя оцінка: ★★★★☆Що мені сподобалось?💚 ідеяУявіть собі жінку, здатну входити у сни інших людей і проживати моменти з їхнього життя: відчувати чужий страх, смуток чи щастя, проходити через чужі перемоги та поразки, навіть бачити чужі останні миті перед загибеллю і вмирати — ніби це насправді відбувається з нею.Цей дар — не стільки супер сила, як форма постійного виснаження, і вже незабаром наша головна героїня Міла втрачає межу між своїм і чужим та поступово перестає почуватися окремою від тих історій, у які занурюється.Я ніколи раніше не читала про онейромантію, тому для мене ця історія — щось нове (та я спочатку думала, що «онейромантка» — це авторський неологізм, заради Бога 😔). ⛓ сетингПодії відбуваються в Україні (здебільшого — в селі на Рівненщині, ще трошки — в Києві) у декількох часових лініях:🔸1991-й рік (за декілька місяців до проголошення незалежності);🔸під час Другої світової війни;🔸та в різні часові проміжки з 1917-го по 1935-й.Мені сподобалось, що місце і час — це не просто декорації, на фоні яких щось відбувається. Тут історичні події відіграють важливу роль у сюжеті, настрої в суспільстві відчуваються у дрібницях, а якщо прибрати «де» і «коли», то історія просто розвалиться.🫱 стиль написанняДекілька pov та декілька часових ліній, пошук родинної реліквії, таємниці минулого, дивні сни, небезпечні люди — читати було дуже цікаво, а те, як авторка вміло вправляється зі словами, змушувало мене забувати про те, що це її дебютна книжка. Але водночас є те, що мені не дуже сподобалось. ✨ Майже протягом всієї книжки оповідь досить тягуча — повільна настільки, що подекуди починаєш ловити себе на думці, що сюжет ніби рухається, але відчуття прогресу майже немає. Тут більше про атмосферу, сни, психологічний стан Міли, внутрішню напругу і так далі. І для мене фінал став перевантаженим: забагато містики, забагато драматичних відкриттів; забагато магічного реалізму поверх уже існуючої історії.Виникло відчуття, ніби останні 15–20% роману намагаються компенсувати повільність усього, що було до цього. Для мене якби історія замість того, щоб піти в цей «надприродний» напрямок, більше заглибилась в детективну складову, вона б лише виграла, бо в кінці було так багато всього, що місцями це почало нагадувати fever dream (так само в мене було і з «Мертвою Вітою» — мабуть, коли містики стає забагато, це не зовсім моє).Але загалом книжка хороша, мені сподобалось.Видавництво: 🌟 РМ#онейромантка_оро_хассе#відгуки_chornobrova_karooka