Любця. Ми по тебе скоро приїдемо! - Наталія ОздемірМоя оцінка: ★★★☆☆На жаль, ця історія пройшла повз мене — з усіх книжок #про_війну ця зачепила мене чи не найменше.Хоча, коли я читала анотацію, я вже прям відчувала, як сльози стікають по сраці, бо ну камон — тут маленька дівчинка на початку повномасштабки опиняється в своєї майже незнайомої бабусі в Тернополі, в той час як батьки залишаються в окупованому Херсоні. Як людина, яка розйобується над кожною книжкою про нашу війну і яка ще дитиною втратила всіх бабусь і дідусів, я дивилась на цю книжку на сайті і думала: «ЇЇ НАПИСАЛИ СПЕЦІАЛЬНО ДЛЯ МЕНЕ»🥲Але, на жаль, вона не викликала в мене майже жодних емоцій, і я в якийсь момент вже почала думати, що зі мною щось не так. Був один зворушливий момент, але на цьому і все. Перші сто сторінок я мучила майже три місяці — мені було нудно і прісно (далі стало краще). Так, я знаю, що це така собі cozy проза, сповнена ностальгії та затишних взаємодій бабусі та внучки, і що тут загалом не має бути стрімкого сюжету, який захоплює, але книжка ж повинна змушувати відчувати хоч щось🥲Крім того, я очікувала, що це буде повноцінна історія Софії та Любці, а по суті — це така собі збірка історій з життя мешканців одного підʼїзду. Але загалом книжка непогана (просто не моя). Вона про те, що варто жити тут і зараз. Про те, що сервізи можуть бути не лише для гостей чи на свято, а махрові рушники зі Стамбула — не на ефемерне «потім», яке ніколи не настає. Про рутину, яка дозволяє не провалитись в паніку, коли світ розвалюється на шматки. Про те, як діти вчать дорослих бачити життя по-іншому, і як дві самотні, майже незнайомі людини з різних поколінь, можуть знайти розраду та зцілення одне в одному. Про тиху жіночу силу, людяність, турботу і надію. Я б поставила десь 6-7 з 10.Видавництво: 🌟 Лабораторія#любця_наталія_оздемір#відгуки_chornobrova_karooka