Також запам’яталося прізвище Повшук. Обличчя його я не запам’ятав, а його прізвище записане в мій нотатник. І час від часу мої очі чіпляються за нього о 9й ранку щодня. “12) Повшук (ркб, сич)”Коли я гріб болотом назад на КСП, я зустрів Тумана. Туман був (та і є) високим струнким хлопом. З гострими виразами обличчя і, в принципі, з нього можна описувати персонажів для фентезійних романів де вовкулак не вбивають. Як я люблю казати - мені хотілося від нього розвідників. Так, в мене є мій типаж чоловіків, які мені подобаються. Нахуй я це зараз пишу не знаю, але, блять, най буде. Гарний він був. Гааааарниииий. Як античний грецький бог. Все, погнали далі. А то виходе якийсь камінгаут, а не кулсторі.З Туманом ми трошки перепізділи і я почвалав на своє КСП. Протягом наступних кількох тижнів я періодично заскакував до нього в гості. Дорога була паршивою, кацап періодично лютував, але нічого надзвичайного не відбувалось. Можна було і походить. На самий передок мене з вредності не пускав ГСР, але кілька раз я туди такі збігав. Поводив каравани з бех, розвозив провізію. А то знаю я цих солдатів: “нє, камандір, тут апаааснаааа, сюда не їїїїїїдь. Як ми без тебе якщо тебе уб’ють…”, а потім такі “у сууука тилова, сидить на своєму ксп і хуй дрочить, підар”Частина 3КБ об’явив що треба сформувати РКБ. Він же - резерв комбата. Два відділення вишколених піхотинців під керівництвом двох лютих сержантів. Одне відділення виставили 7 і 8 роти. Одне відділення виставила моя 9ка.РКБ отримував звільнення від позицій, натомість всі люди щодня займались на полігоні. Вправлялись в стрільбі, теорії, тактиці, метали гранати. Звичні піхотні тренування.Людей Туман підбирав сам, звісно ж я не віддав йому всіх боєздатних хлопаків, бо позиції б тоді приунили. Але ми прийшли до якогось спільного знаменника. Також в РКБ втрапила частина тих хто хотіли звалити з позицій. Це неуникно на війні. Дехто з людей панічно боїться позицій. І хоча РКБ по задуму своєму завжди направляється в якусь залупу, але вони діють як штурмовики - тренуються, чілять. Залітають в залупу, єбошаться і знову на відновлення. Робота більш небезпечна, але короткотермінова. Що багатьом (включаючи мене) імпонує більше ніж щоденне споглядання як сусідів і тебе їбуть мінометом.РКБ отримав свою власну хату в Констасі. Не довго думаючи ми виломали двері в здоровенній фазенді і оселились там. За місяць десь намалювався типу хазяїн і якісь вояки які наче як орендують цю хату. Але ми вже там жили, і поки не знайшли нову хату - виселити нас було неможливо.Місяці за півтора чи два РКБ отримав свою першу задачу. На Чайці знову намічався піздєц (він там завжди маячив, але цього разу мала бути прям срака срака). Північніше чайки була посадка чудернацької форми яку прозвали “пістолетом”. Східніше пістолету, за залізничними коліями, була невеличка посадочка яку прозвали, через її форму, пісюном. Атландидою пісюн стати не встиг, бо наші піхотинці так і не змогли там закріпитися.РКБ засів біля залізної дороги в двох пойобаних бліндажає між пістолетом і пісюном, по нашу сторону желєзки. І РКБ чекав доки почнеться двіж. Захід Тумана і його команди пройшов хоч і складно, але без втрат. Дорога довга, люди губляться. Кацап нічними скидами вже їбав там все що рухалося. Але в результаті РКБ таки дістався бліндажів в насипу залізної дороги.Одного ранку Повшук вийшов чи то за провізією чи то в туалет і загинув від рандомної ляпки з 120мм міномета. Його тіло вночі мали евакуювати. Під час евакуації Туман особисто очолив групу виносу тіла, оскільки непогано орієнтувався в темряві. Десь на початку пістолета по групі еваку наваляли мінометом. 120ка впала прямо біля Тумана, один осколок влучив йому в обличчя і 1 відірвав кілька пальців на стопі. Решта розбіглись і потім ми ще довго кричали в рацію щоб вони зібрались купи і витягнули і Тумана і Повшука. Картопля репетував в рацію більше всіх, за що заробив кілька різких і неввічливих сентенцій в свою адресу. Люди бігали посадкою, але в результаті і Тумана і Повшука витягнули.