Nothing to see here.Тилове життя пливе повільно і ненапряжно. Задачі є, задачі виконуються. Але нічого цікавого не відбувається. Час від часу сумую за двіжем. Час від часу читаю новини що ще хтось з знайомих загинув, с'єбнув в сзч чи перевівся в дронарі/ще глибще в тил.Якась пастка 33 чи ще щось. Складається враження що всі хто не с'їбнув в СЧ чи не перевівся - крякнули. Але це не так. Бойовикам не до піздьожі, не до розмов. Ото й чути в ефірі лише тилову двіжуху.Знайомі бойовики регулярно трьохсотяться і їздять по відпусткам. А я у мами зайчик і по годині на день формуєм відповіді на різноманітні телеграми. Латаю здоровля і напевне скоро висплюсь.Перестав прокидатись по ночах. Час од часу катаюсь на полігон і усвідомлюю що задеревенів. Але почати регулярно займатись - ліньки.Після роботи мені щовечора дзвонить діректор - Сара. І запрошує в майнкрафт, вже граєм на сурвайвалі і шукаєм їй алмази. Вона дуже смішно боїться скелетів, кріперів і профукати ті самі алмази. Я її переконую що тут нічого боятись, але потім згадую як в дитинстві мене налякав Мясник з Діабло 1. Році в 99му))) і радію за неї, що геймінг їй приносить стільки емоцій. Готуюсь до відпустки. Потихеньку клепаю дегродезію. Буде година чи коло того.