Якщо ви подумали щоКосарь – це людина яка філігранно косила, то ви помилились. Косарь не відкошував від несення служби, ба більше – він не був на службі. Наголос потрібно ставити на «а», а не на «о». Косарь навіть не був людиною. Я зайшов в гості до сусідів: попирити в камеру, поганяти піздуна і, як виявилось пізніше, отримати піздюлєй з міномета, АГСа і ВОГів з нетрадиційно орієнтованого дрона. У сусідів все було добре, ну, окрім обстрілів. У сусідів була інша проблема – миші. Ці пухнявімудаки жерли все що не в жестяних банках, гризли людей за пальці і всіляко заважали спати. Шарудінням та обсиранням всього і вся. Я дуже довго, в своєму бліндажі, шукав місце куди можна повішати каску так, щоб миші в неї не насрали.І шляхом спроб і помилок все ж таки знайшов місце де на ранок з моєї каски не робили мишачий туалет. Дуже й дуже неприємно ходити посадками і нюшкарити мишаче лайно скажу я вам.Командир взводу сусідів був втомлений. Нічні тривоги,підйоми і миші залишили слід тотальної невиспаності на його обличчі. «Особливо, каже він, заєбав Косарь. Ця сука хитра і цілеспрямована. Він залазить то мені вспальник, то в куртку. Насрав в рюкзак і погриз його. Косарь більше за іншихмишей і в нього немає хвоста.» В даху бліндажа щось зашаруділо. У дзірці вклейонці з’явилась матьора мишача морда, потім мишвак розвернувся і показав намжирну сраку з майже відсутнім хвостом. «Он воно. Чекає поки спати полягаєм.Сучара.» Я зібрався додому. На перекурі сержант розповів мені, що взводнікобіцяє заплатити за труп тієї ахуєвшої миші 1000 грн. Так власне миша іотримала своє ім’я – Косарь.Я заліз в бліндаж і ми з моїм сожительом почали грати вКонтру на Нінтендо. Грати ми не вміли, тому далі 3го рівня дійти в нас невийшло. Але було весело. Почався обстріл. З’явився ще один поранений. Його привели до мого бліндажика і ми почали чекати не медевак. Поки був час – оглянули його поранення. Пов’язка на спині була, а око він затис рукавицею, зупинивши таким чином кров. Червона рідина прокрапувала з рукавиці на підлогу, змішуючисьз кров’ю попереднього пораненого. Приїхав медевак. Наша медикиня затягнула пораненого вглиб машини і почала його оглядати. Двері зачинились. 113й поїхав.Прилетіла піздюліна.Ми закидали кров землею і затоптали її. Не вистачало ще щобмиші і щурі звикли до смаку людської крові. І вночі повідгризають нам їбала. Ми продовжили грати в Нінтендо. Регочучи дійшли до 4го рівня, але контін’юси скінчились і гра нам виписала «гейм овер». Скоро ніч. Пора топити буржуйку і лягати спати.Надворі чутно як миші і щурі лазять по залишкам нашої кухні. Як ми заснемо –вони будуть прокрадатися повз вартового до нас в бліндаж. Намагатись щось зжертиі насрати в мою каску.