Добовий похід — 100 км2 травня ми колом друзів вирушаємо в добовий похід. Виходимо зранку, йдемо весь день і приблизно через 12 годин маємо пройти відмітку 50 км. І саме тут починається найцікавіше. Позаду весь світловий день і половина шляху. Ми заходимо у вечір і продовжуємо йти всю ніч — до світанку,щоб зранку побачити 100 км за 24 години на годиннику. Ймовірно, частина маршруту буде проходити шляхом святого Якова — паломницьким маршрутом між Вінницею та Кам’янцем-Подільським. Рік тому я проходив 42 км за день. І це був непростий досвід. Маючи досвід у бігу, марафон, я думав, що буде легше. Але це зовсім інше навантаження і стан. Наша мета, вкластися в 24 години. Йти будемо без великих привалів: короткі зупинки раз на 3–4 години. Це не буде легка, повільна прогулянка. Йти доведеться середнім, гарним темпом. Час на підготовку, місяць, і вона вже почалася. Це не повноцінний спринт, але має вистачити. Зараз я проходжу в ~20 км на день,а на вихідних треба робити походи на 30–35 км.20 км — це близько 3,5 годин ходьби щодня. Щоб тримати такий ритм протягом місяця, потрібні дисципліна і витримка (це я вже переконався). Інколи доводиться “добивати” дистанцію пізно ввечері —виходити з дому о 22:00, щоб закрити день. У бігу це інакше: година і ти вже зробив 12 км або більше. Тут зовсім інший процес.100 км за добу — це не просто фізичний виклик. Це довгий, глибокий процес, який торкнеться різних сторін мене. Я йду заради процесу —бути присутнім, проживати кожну годину і дивитися, що буде відбуватись зі мноюКожен з учасників проживе свою історію. Як у фільмах, які ми так любимо — коли герой вирушає в подорож, не знаючи, що попереду. Цей стан важко описати. На старті в чаті було 8 людей. Зараз нас 6. Подивимось, скільки дійде до старту…і до фінішу 😅

Після маршруту ми залишимось разом ще на день:відпочити, поспати, поїсти, поговорити і прожити цей досвід до кінця.