Добовий похід — 100 км2 травня ми колом друзів вирушаємо в добовий похід.Виходимо зранку, йдемо весь день і приблизно через 12 годин маємо пройти відмітку 50 км.І саме тут починається найцікавіше.Позаду весь світловий день і половина шляху.Ми заходимо у вечір і продовжуємо йти всю ніч — до світанку,щоб зранку побачити 100 км за 24 години на годиннику.Ймовірно, частина маршруту буде проходити шляхом святого Якова — паломницьким маршрутом між Вінницею та Кам’янцем-Подільським.Рік тому я проходив 42 км за день.І це був непростий досвід.Маючи досвід у бігу, марафон, я думав, що буде легше.Але це зовсім інше навантаження і стан.Наша мета, вкластися в 24 години.Йти будемо без великих привалів: короткі зупинки раз на 3–4 години.Це не буде легка, повільна прогулянка. Йти доведеться середнім, гарним темпом.Час на підготовку, місяць, і вона вже почалася.Це не повноцінний спринт, але має вистачити.Зараз я проходжу в ~20 км на день,а на вихідних треба робити походи на 30–35 км.20 км — це близько 3,5 годин ходьби щодня.Щоб тримати такий ритм протягом місяця, потрібні дисципліна і витримка (це я вже переконався).Інколи доводиться “добивати” дистанцію пізно ввечері —виходити з дому о 22:00, щоб закрити день.У бігу це інакше: година і ти вже зробив 12 км або більше.Тут зовсім інший процес.100 км за добу — це не просто фізичний виклик.Це довгий, глибокий процес, який торкнеться різних сторін мене.Я йду заради процесу —бути присутнім, проживати кожну годину і дивитися, що буде відбуватись зі мноюКожен з учасників проживе свою історію.Як у фільмах, які ми так любимо — коли герой вирушає в подорож, не знаючи, що попереду.Цей стан важко описати.На старті в чаті було 8 людей.Зараз нас 6.Подивимось, скільки дійде до старту…і до фінішу 😅Після маршруту ми залишимось разом ще на день:відпочити, поспати, поїсти, поговорити і прожити цей досвід до кінця.