Я ненавиджу креативНемає більше можливості мовчати і пора озвучити те, що давно сидить у кожного на язиці. Український дизайн дивує своєю винахідливістю і самобутністю. Це наша велика особиливість. Ми не тільки користуємось надбанням предків, а і самі створюємо власні правила та стаємо в них найкращими. Нам часто здається що у своїй креативності нам немає рівних і, що найцікавіше, ми у цьому не помиляємося. Дійсно, як з окремою нацією, мало хто може з нами у цьому факторі поконкурувати. Але є одна проблема.Ми почали вважати креатив, епатаж та провокацією синонімом якості. Здається, що можна нехтувати правилами композиції, вважаючи себе Девідом Карсоном, бо замість цього на потенційного користувача чекає так званий “вау-ефект”. Це працює лише у короткій перспективі. Немає нічого поганого в тому, щоб дати волю фантазії і, озброївшись стратегічним мисленням, випустити кампанію, яка затьмарить інфопростір на довгі 8-12 годин. Можна навіть побудувати на цьому принципі цілу агенцію та вражати людей широким вокабуляром зменшувально-пестливих слів у своїх комунікаціях. Тепер пора показувати професіоналізм. Повернемося до питання якості та впливу на індустрію. Пацани. Ви перемогли. Тормозіть на сьогодні двіж. Покажіть, як ми вміємо (а ми вміємо) дивувати не яскравою картинкою, а роботою, яку хочеться аналізувати та розглядати. Роботою, огляд на яку Антон Іванов буде робити довше 4 хвилин. Давайте всі разом перейдемо на новий етап у розвитку українського дизайну. Станемо фундаментально серйознішими, не втрачаючи цю унікальну рису креативності, поки вона не перетворилася в масовий продукт. А ну і донатьте на ЗСУ. Не знайшов куди додати гіперпосилання, тому буде в лоб.