Nothing But Thieves - Stray Dogs

Мабуть найбільш не мій альбом NBT, хоча альбоми в британців траплялися різні. Звуком, зокрема.

Попри те, що запис ситуативно позиціонувався як повернення до коренів, і навіть творився на Angelic Studios, де народився знаковий для банди дебютний альбом, звучить він більше на догоду високочастотній сучасності, ніж кореням, що може і не мінус, а радше специфіка і питання смаку, і тут варто подякувати, що принаймні треки не по дві хвилини :0

Тільки не подумайте, пісні хороші в Stray Dogs є, і аренарокові вайби майже не дратують, чого не скажеш про окремі синтові тембри, але, що найголовніше і найсумніше водночас, з Конора ніби підвисмоктали запаси бадьорості.

І мова не про вокальну еквілібристику - тут все в поряді, тут, там, сям, від флегми і фірмового фальцету до істерики.

Я більше про штуки глибоко на споді, від яких тягне втомою та інерцією, що може і логічно, і природно, бо пацани не збавляють в рості популярності і темпах. А можливо - мені просто здалося, бо все дзеркала, і не обовʼязково чорні.

Ще точно переслухаю.
Може не вночі, як цього разу.

Стрімінги