З усіх сил | Фільм Анора американського режисера Шона Бейкера, у якому знімалось чи...

Фільм Анора американського режисера Шона Бейкера, у якому знімалось чимало російських акторів, розповідає про секс-робітницю та молодого сина російського олігарха, отримав п’ять Оскарів. Якщо ви не знайомі з сюжетом, ось його початок із Вікіпедії:Головна героїня стрічки, Анора (Ені) Міхєєва, — молода стриптизерка, яка народилася в сім’ї російськомовних емігрантів і мешкає на Брайтон-Біч. Вона працює у фешенебельному стриптиз-клубі на Мангеттені, де знайомиться з російським відвідувачем Ванею — розпусним і незрілим сином російського олігарха Миколи Захарова. Ваня приїхав до Америки нібито навчатися, але насправді віддає перевагу вечіркам та відеоіграм у сімейному особняку в Брукліні. За ним наглядають його хрещений батько, священник Вірменської апостольської церкви Торос, та його помічники Гарнік і Ігор. Продовження — тут.Я подивилася цей фільм ще півтора місяці тому, щоб зрозуміти, в чому весь хайп. Відчувала, що знову може бути несправедливість у номінаціях, коли йдеться про російські фільми. Особливо, коли провідні медіа почали просувати російських акторів перед Оскаром. Искусство вне политики, ж?Відчуття, ніби я дивлюся фільм про 90-ті, хоча це сучасне звичайне життя на Брайтон-Біч у Нью-Йорку. Образ сина олігарха показаний дуже влучно: в голові у нього вата й сіно, окрім вечірок і наркотиків його нічого не цікавить. Порожнеча й максимальна тупість в очах. Типовий представник розбалуваної російської дитини з надзвичайно багатої сім’ї. Але сумно, що більшість глядачів цього не бачить і не розуміє суті таких персонажів. Їм байдуже на правила, на владу, бо вони і є влада, і маючи гроші, можуть вирішити будь-яку проблему. У їхніх сім’ях немає ані цінностей, ані поваги, ані любові.У чому ж хайп? У тому, що фільм демонструє максимально реалістичну картинку. І, судячи з відгуків, він справляє враження фрагмента реального життя, а не чергової вилизаної постановки. Це і сподобалось. Я не хочу заглиблюватися в деталі, а просто показати несправедливість цього світу. Про неї, до речі, багато моїх одногрупників бояться говорити. Є якийсь страх дивитися правді в очі, але є бажання уявляти ідеальний світ, якого, на жаль, не існує, і жити в очікуванні змін. Вони бояться, що історія повториться. Але вона вже повторилася, але вже з двома головними фашистами світу. Ми живемо в жахливій і болючій несправедливості світу, коли фільм про росіян у 2025 році, де Росія одинадцять років тому напала на Україну, отримує п’ять Оскарів про просувнявість у США (Вони в принципі у всьому світу. Чого вартий Лондон, де власник однієї з найбільших газет — КГБ — без якої, до речі, дуже важко меру міста балотуватися на пост), а росіяни, звичайно, годяться цим.