Атомний проєкт і кадрова політика [3/3][prev]У нас, звісно, не поспішають переймати практики брудного совку, і демобілізація або хоча б переведення тих, хто міг би в розробці чогось більш технологічного ніж фпв-дрон допомогти, у нас не розглядається взагалі.Тим не менш, це не заважає в той же час відірваному від реальності перемогойобству про розробку орбітальних бомбардувальників, астрального діпстрайку, балістичних дронів і подібної езотерики, а також непублічним хрюкам про те, як ми і ядерку вже можем почать піліть непублічно, якщо треба (подібні хрюки я чую особисто від деяких вітчизняних ОПК-нанотехнологів, вже втретє від трьох різних людей за останній рік).По класиці, права рука не знає що пиздить ліва, тому одночасно з невпинними перемогами йде і невпинний стогін, як нам не вистачає в ОПК будь-яких людей, які вміють читати, писати і хоча б колись бачили матан або вакуумний насос:Молоде покоління українців необхідно готувати в університетах для того, щоб вони були готові працювати в оборонній сфері.Таку думку висловила новопризначена очільниця Альянсу європейських виробників дронів, ексголова Технологічних сил України Катерина Михалко.Вона вказала на «непросту ситуацію» з кадрами та необхідність залучати більше людей із цивільних сфер до сектору оборонно-промислового комплексу.«В університетах мають бути програми, спеціалізовані на дронах. Ми маємо працювати глобально з освітнім ринком, бо це не тільки про підготовку інженерів, хоча це важливо, але й про постачання, про обслуговування техніки, про відносини з державою, про комунікацію в цій сфері. Нам треба готувати молоде покоління в університетах для того, щоб вони були готові приходити й працювати в оборонній сфері», — вважає Михалко. І ось всю цю кадрову шизофренію мені ось довелось відчути на собі. Після закінчення лікування наслідків контузій в кінці 2024 року я почав думати, куди б приткнутись далі, і розглядав перш за все більш інтелектуальні задачі, ніж дрочить ексель або бігать з кулеметом - хоч я і пішов бігать з кулеметом добровільно, але розраховував що колись це закінчиться, тому, думаю, мав повне право розраховувати на адекватне переведення. Не те щоб я був ахуєнним спеціалістом, але шось таки бачив і навіть вчив на досить різні цікаві теми, включаючи і посильне ознайомлення з більш актуальними технологіями.В підсумку всі армади вітчизняних ідіотів, які стогнали про вічну нестачу людей з нефіктивною технічною освітою і казали як їм будь-які люди потрібні, змогли народити для мене лише одну конкретну пропозицію, яка полягала в наступному: десь півроку-рік переводитись в ПС, щоб там два роки сидіти на 20к в задрипаному селі охоронять туалет і пачку курсантів, щоб може через пару років мене за ті ж 20к пустили шось там крутить вєртєть в лабораторії. Звісно, я відмовився від такої шикарної пропозиції, замість якої ось вже більше року займаюсь тим, чим міг би займатись і мій Сірожа-кулеметник без технічної освіти взагалі. Був би я зйобком, який би повертався в Україну в 2026 році - мені б вже на кордоні хуй відсосали, бронь видали і на оборонний завод відвезли працювать за 300к/наносєк. А так як я повернувся в Україну в 2022 і пішов в армію добровольцем - то буду і далі хуй сосать на кулеметних та ексель-фронтах, поки наш величний нарід розповідає, як йому не вистачає кваліфікованих людей на різноманітні нанотехнології.—————Враховуючи як наведений вище історичний контекст, так і сучасний досвід всіх своїх пригод, можу зробити єдиний логічний висновок - поки у нас не відкриють заново хоча б радянського рівня послідовну кадрову політику, йти працювати в інтересах української держави це означає просрать своє життя максимально ідіотським та нелогічним чином. Сподіваюсь, читачів це дуже замотивує мобілізуватись 🙏