[естéт] газета: канал редакції

тематична серія Олени Кульчицької “Страсті Христові” була створена 1915 року, у розпал Першої Світової Війни, у Відні, коли мисткиня жила в еміграції перебувала в евакуації (виправлено 11.04, пояснення в коментарях). Малярський цикл складається із 11 картин. Вони відтворюють епізоди Хресної дороги та найважливіші події, пов’язані із Воскресінням Христа🔹"Зняття з Хреста"🔹"Христос на Оливній горі"🔹"Мироносиці і ангел біля гробу Христа"🔹"Невір'я Томи"🔹"Христос при стовпі серед натовпу"у цьому циклі Олена Львівна здійснила новаторське пластичне втілення сакральних мотивів та творчо переосмислила один з тогочасних провідних європейських стилів – сецесію. Національне за формою, творене на канві візантійського стилю, позначене стилістикою модерну, мистецтво Олени Кульчицької – знакова пам’ятка українського живопису першої третини XX століття"Події Хресної дороги розгортаються немов на одній великій сцені у вертикально та горизонтально закомпонованих багатофігурних композиціях, об’єднаних спільним темно-синім тлом, що асоціюється з однотонним тлом галицьких ікон першої половини ХVI ст.” – каже Любов Кость, дослідниця життя і художніх практик Олени Кульчицькоїна щастя, твори були збережені самою художницею у повоєнні роки, і на сьогодні перебувають у колекції Національного музею у Львові імені Андрея ШептицькогоУкраїнський Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета

🕯 «Вихід з церкви у страсний четвер» Микола Пимоненко, авторська копія 1904 - 1907 (?) р."Вихід з церкви у страсний четвер"/"Страсний четвер" Пимоненко написав в 1880-90-х рр.. На полотні зображено вірян, які виходять з, ймовірно, Анастасіївської церкви у містечку Глухів, що на Сумщинізавдяки цій роботі художник став членом Мюнхенського товариства художників. Сам він не наважувався надіслати роботу на виставку. Замість нього це зробила його дружина. Вона згадала, що напередодні одруження, Микола Корнилович пообіцяв їй подарувати будь-яку свою роботу, яку вона сама захоче. Побачивши "Страсний четвер", вона сказала, що хоче саме її, і Микола Пимоненко, дотримуючись даного слова, подарував картину коханійхудожник був переконаний, що на той момент його твори «не дотягували» до рівня робіт метрів європейського живопису, а сюжет роботи — не буде цікавим західній публіці, але його дружина все одно відправила картину до Мюнхена. Роботу Пимоненка там високо оцінили, вона експонувалася у першому залі, поруч з картинами тоді вже дуже популярного символіста Бекліна. Після виставки роботу викупила мюнхенська "Нова пінакотека"згодом (1904 - 1907 ? р.) Пимоненко створив меншу розміром авторську копію "Страсного четверга", яка зараз є частиною фондової збірки Національного художнього музею в Києвіакцентний фрагмент картини "Вихід з церкви у страсний четвер", де діти схилилися над світлом свічки, — подано в альбомі "Микола Пимоненко" київського видавництва "Мистецтво" 1983 року. Цікаво, що повністю картина у книзі не подається, лише цей фрагментУкраїнський Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета

підготували для вас особливий (перед)Великодній дайджест виставок, аби наповнити цей час натхненням, світлом і тематичним мистецтвом:🔹“Страсті”📍ЯГалерея (Львів) виставка про образи останніх земних днів Христа в мистецтві – від графічних робіт Мартіна Шонгауера, циклів Альбрехта Дюрера та Кранаха до сучасної пластики Юлія Синькевича. Відвідувачам пропонують здійснити мандри крізь час, образи, біль і, зрештою, дочекатися Дива Воскресіння🔹“Великодня писанка. З колекції Ераста Біняшевського”📍Національний музей декоративного мистецтва України (Київ) це — друга едиція виставки писанок з унікальної колекції Ераста Біняшевського, які відтворила знана майстриня писанкарства Зоя Сташук (загалом було відписано близько 700 зразків). Нині ж музей запрошує переглянути невелику частину грандіозної роботи, яка тепер може зберігатися ще понад сто років і слугувати майбутнім поколінням матеріалом для дослідження🔹“Се людина”📍Львівський музей історії релігії виставка польського художника Марціна Сутрика, чия практика поєднує малярство і фотографію, презентує серію робіт, а саме близько трьох десятків картин, присвячених образу страждального Христа. Класичний контекст одного з питань євангельської тематики став спонукою художника до творення власної особливої художньої мови, яку й бачимо у цій виставці 🔹“Великдень в IconArt”📍Галерея сучасного сакрального мистецтва IconArt (Львів) традиційна для галереї, великодня виставка об’єднує митців та мисткинь у роздумах про Воскресіння Христове. Художники переосмислюють такі класичні іконографічні сюжети як Розп’яття, Зішестя в ад, Мироносиці, Воскресіння... У нових символах, художній мові та образах ключова тема християнської культури, Воскресіння, виходить за межі усталених форм та стає простором для особистої інтерпретаціїУкраїнський Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета

що понапродавали на вчорашньому Modern & Contemporary аукціоні Sotheby’s в Гонконгу загальний виторг склав ~ $70 млн 5 найдорожчих проданих лотів:🔹 диптих Жоан Мітчелл - ~ $17,5 млн;🔹 "монументальний" гарбуз Яйоі Кусами - ~ $6,3 млн;🔹 Марк Ротко "No 10 10" - ~ $8,5 млн;🔹 "Пекінський цирк" Сан'ю - ~ $6 млн;🔹 "Червоні лотоси" Ву Гуанжонг - $2,2 млняк відомо, війна США/Ізраїлю проти Ірану спровокувала зростання цін на нафту у світі, відтак це вже має наслідки й для арт (логістичного) ринку південнозахідної і південносхідної Азії. Логістична компанія Dietl Int Services, яка спеціалізується на перевезенні творів мистецтва, спрогнозувала значне подорожчання своїх послуг. Наприклад, для гонконзького регіону доставка може подорожчати на 50 % покупці, які придбали роботи на гонконзькому Art Basel (27-29 березня) і вчорашніх торгах Sotheby's залишають покупки на тимчасовому зберіганні, чекаючи, поки тарифи на доставку подешевшають.Тому останніми днями в Сінгапурському фріпорті спостерігається підвищена завантаженість, а ціни на бокси там теж ростутьУкраїнський Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета

напередодні вихідних зробили добірку найновіших виставок, які можна відвідати у Києві, Львові та Черкасах: 🔹"Серцеве бачення"Дзиґа, Львіву невпинному світі, де лише нарощуються швидкості, виставка Софії Ячмінь та Владислава Третьяка презентує роботи митців про ситуації, що в них світ з певних причин сповільнюється. “Festina lente” (поспішай повільно) - наче пропонують автори, закликаючи до рефлексії над поняттям часу. Що таке "серцеве бачення"? Спершу потрібно сповільнитись, аби відчути🔹“Сонцесхід” Національний художній музей України, Київприсвячена творчості нонконформіста Анатолія Лимарєва, виставка оголює стрижневі у творчості митця теми: пейзажі степів Донеччини, цикл, в якому образ Тараса Шевченка постає як альтер его самого Лимарєва. Експозиція об’єднує ~ 100 малярських та графічних творів, архівні фотографії. Спеціально для виставки художник Вітя Кравець та композитор Олексій Шмурак створили мультимедійну інсталяцію 🔹"Повоєнний сад" Артгалерея Склад №5, Черкасивиставка робіт графіка, живописця, учасника творчої програми "Нацпром" Миколи Маценка презентує його новий персональний проєкт “Повоєнний сад”. Серед художніх інтенцій автора – створення симетричних впорядкованих структур у нестабільному крихкому порядку. Світ невблаганно змінюється до невпізнаваності, а мрія художника – утримати свій “садок вишневий”, у якому можливе умиротворення і добробут🔹проєкт 365 "Час не потрібен" Музей Ханенків, Київновий цикл художника Гамлета Зіньківського, який працює з графікою, колажем, фотографією і стрітартом, представляє річну серію, в якій митець щодня створював один малюнок. У планах художника – створити десять таких серій. “Я дуже хочу дожити до моменту, коли побачу ці десять проєктів в одному просторі — як одну велику виставку” – коментує Гамлет. Проєкт постає як своєрідний щоденник часу, відкритий для повільного перегляду та особистої інтерпретації🔹“Те, що видно звідси”Hinaus, Київспільна виставка Іллі Новгородова та Віталія Протосені вибудовує химерну форму оповіді — щось на кшталт пророцтва, експозиційним центром якої постає робота Віталія, присвячена темі дуальності. Для скульпторів саме вікно постає місцем зустрічі, згущення смислу і своєрідним пунктом спостереження за світом, у якому протилежності змушені співіснувати. “Не так багато ракурсів залишається для споглядання того, що існує“ — ділиться Ілля🔹"РАДІСТЬ"PinchukArtCentre, Київміжнародна групова виставка “РАДІСТЬ” присвячена розмаїтим досвідам радості під час війни: грайливому захопленню, спокійним радощам, ніжності, щирій втісі... На тлі жорстокості сьогодення, інтерв’ю з військовими (текстові свідчення, зібрані Глібом Стрижко) пропонують переживання радості як сміливий прояв життєствердності українського суспільства та його гуманістичним настановам. Організатори наголошують: уніфікованого переживання радості немає. Відвідувачі можуть обирати, що кому ближче. Наприклад, щемка радість сьогодення у роботах Катерини Лисовенко та Ірини Лоскот чи ніжність, яку здатна створити природа протягом століть необмеженого розростання у роботі Альваро Урбанонатхненних та [естéт]-ичних вихідних!

🔹 "Благовіщення", 1907-8 рр., Олександр Мурашко🔹 ескіз до картини "Благовіщення", 1907-8 рр.🔹 "Благовіщення" в інтер'єрі квартири Антона Собкевича, світлина 1940-х рр.полотно "Благовіщення" Олександра Мурашка належить до знакових в історії українського мистецтва, і є однією з окрас колекції Національного художнього музею України (NAMU). В інвентарних книгах музею робота має назву "Тераса"в колекції NAMU також зберігається й ескіз до цієї картини. в початковому задумі художника було чимало відмінностей. "Благовіщення" мало бути більш канонічним. Наприклад, Архангел Гавриїл і Марія представлені з німбами (яких в завершеній картині немає), Архангел Гавриїл заходить з лілеєю до кімнати, коли Марія читає, а не вишиває. Але постава Марії, її напівзаплетені коси, приспущене плаття, що відкриває плечі, білі фіранки, які роздуваються від подуву вітру яскраво-сонячного дня — всі ці елементи, що зачаровують глядача у відомому полотні Мурашка, присутні й в ескізі майстрадо того як стати частиною музейної колекції, картина, ймовірно, була у приватній збірці Антона Собкевича (1883–1945), знаного лікаря-фтизіатра, доктора медицини та професора Київського медичного інституту. Антон Іванович зібрав понад 600 творів образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва — від класичного західноєвропейського до вітчизняного авангарду (Пальмов, Крюков, Бурлюк, Богомазов та ін.)1947 року спадкоємці Собкевича передали до київських музеїв значну частину збірки – понад 200 творів. До NAMU за книгою вступу тоді надійшло 196 художніх творівУкраїнський Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета

Дощ яблуневих квітів, весняний ліс і львівська школа живопису: що подивитися у львівських галереях та музеях цього тижня 🔹 “Григорій Дядченко з Керелівки” у Національному музеї імені Андрея Шептицького. На виставці представлені ліричні композиції, квіткові студії й пейзажі українського художника-реаліста Григорія Дядченка. Пристрасть художника з Керелівки – витончена краса природи, яку він умів так майстерно зображати. У впізнаваній манері, з притаманним споглядальним настроєм, відвідувачам представлені виняткові “дядченківські” настурції, лілії, кульбаби, змальовані в різних ракурсах та на різних стадіях цвітіння чи формування. “Той феєричний дощ яблуневих, вишневих та ромашкових квітів” – так писав про роботи Дядченка його біограф та колега-художник, Юхим Михайлів🔹 “Контр АЖУР” у Zenyk Art Gallery. Виставка робіт живописця та монументаліста Богдана Сойки, представника плеяди вихованців неофіційної “Академії” Романа Сельського та Карла Звіринського, пропонує увазі глядача центральний та циклічний у його творчості мотив – дерево. Сойку на цій виставці представлено передовсім як Майстра світла. У його інтерпретації дерево постає як образ тиші та часу – свого роду вертикаль внутрішнього переживання природи, водночас символ самотності та присутності, тихого співбуття зі світом. У своїх роботах Богдан Петрович вправно працював з силуетними формами, тінями й світлом, звідси й назва виставки – Контр Ажур🔹 “Повернення Ієви” у Львівській національній галереї мистецтв ім. Б. Возницького, Палац Лозинського. Персональна виставка латвійської мисткині Ієви Царук, однієї з помітних фігур в культурному процесі Львова 1980-х років, зібрала в експозиції її великоформатне малярство, художню кераміку та арт-текстиль. Частина виставки – це своєрідний діалог творів мисткині 1980-х років з роботами її неформальних наставників, подружжя Лободів та Володимира Патика. Авторка вказує і на біблійний підтекст назви своєї виставки – “Повернення Ієви”, мовляв, вона повертається до Львова, як до “раю”, – міста своєї весни (молодості)🔹 “Володимир Риботицький. Малярство” у Музеї Володимира Патика. Виставка презентує серію робіт знаного представника Львівської школи живопису Володимира Риботицького. Експозиція зібрала 20 живописних полотен різних років, частина з яких не експонувалася понад 30 років. Приурочена до уродин художника, виставка відкриває космічну символіку буття напередодні Великодня[естéт]-ичних вихідних!

хороша тенденція, коли держави дбають про те, аби важливі культурні цінності залишалися на їхніх територіях:🔹 в одному з недавніх артдайджестів писала про те, що на початку лютого з аукціону Sotheby's, присвяченому мистецтву старих майстрів, зняли двосторонню роботу Антонелло да Мессіни. Зняли для того, щоб її по верхній планці естімейту викупило Міністерство культури Італії, аби робота залишилася в Італії. Композиція, створена художником в XV столітті, складається з двох зображень - “Ecce Homo” та “Покаяння Святого Ієроніма”. Лот був виставлений з оцінкою в $10–15 млн. Аукціоністи підкреслювали, що це єдиний із 40 творів художника, що дійшли до наших днів, і досі перебував у приватній колекції 🔹 зараз Британія ввела тимчасову заборону на вивезення з країни роботи Говарда Ходжкіна (1932–2017) "Місіс Ектон в Делі" (на фото), яку не знімали, а вже продали на (лондонському) аукціоні Bonhams за £1,7 млн. Таким чином британська влада хоче надати національним культурним інституціям шанс придбати цю знакову роботу за тією ж ціною, за якою вона пішла з молотка, і залишити її на батьківщиніУкраїнський Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета

гадаю, наразі тема участі росіян на Венеційській бієнале себе вичерпала до травня, коли відкриється бієнале, нічого кардинально не зміниться, Росія представить там свій проєкт в тій чи іншій формі, — це моя суб'єктивна думка, хоча мені, звісно, хотілося б помилятися. Будуть ще листи, заяви, звернення від різних дієвців, причетних осіб і організацій (готується "спільний лист-протест" від інших національних учасників бієнале і ще один від українських культурних діячів-учасників платформи "Культура проти агресії"), але Венеційська бієнале, як організація, не винесе формального рішення про заборону російського проєкту, бо це суперечитиме їхньому статутуяк то кажуть, люди бідкаються, а італійський уряд розводить руками, мовляв, вони — проти такого рішення оргкомітету, але вдіяти нічого не можуть і загалом підтримують Україну (сьогодні уряд Італії оприлюднив офіційну заяву стосовно цієї ситуації)далі все могло, теоретично, розвиватися за двома сценаріями, перший — бойкот події, у якій беруть участь росіяни, другий — участь у такій події з бажанням якнайкраще представити Україну абсолютно очікувано і зрозуміло, що українська команда прийняла рішення йти за другим сценарієм, не бажаючи втрачати можливість бути присутніми на найбільшому міжнародному артмайданчику. Сьогодні співкураторка нашого павільйону Ксенія Малих сказала, що вона з колегами докладуть максимум зусиль, аби "якомога потужніше представити свій проєкт" (с)

у світлі нинішніх подій в Ірані, згадала і можу щиро порадити книгу Донни Штейн "The Empress and I: How an Ancient Empire Collected, Rejected and Rediscovered Modern Art" про те, як остання королева (імператриця) Ірану Фара (Діба) Пахлаві створювала Національний тегеранський музей сучасного мистецтва в 1970-х рр. (ми колись ще писали про цю книгу в #9 [естéт] газети)загалом про Фару (Дібу) Пахлаві є, як мінімум, книг 3-4, але книга Донни Штейн — не просто біографія королеви (та королівської родини), яка втратила престол внаслідок Ісламської революції 1978 року, а власне детальна історія про те, як жінка, яка свого часу стояла на чолі держави, вигадала й успішно реалізувала амбітний проєкт — створити музей сучасного мистецтва, збірка якого не поступалася б топовим європейським музеям Донна Штейн — екскураторка нью-йоркського MоMA вкінці 1970-х рр. стала радницею імператриці з мистецьких питань та допомагала їй зібрати колекцію картин та скульптур для нового Тегеранського музею. Музей відкрили 1977 року, у його експозиції були представлені роботи Ван Гога, Хокні, Ліхтенштейна, Раушенберґа, Джакометті, Дега, Ренуара, Гогена, Маґрітта, Пікассо, Воргола та багатьох інших митців. Але вже наступного, після відкриття музею, року в Ірані вибухнула революція, й музей, у задуманому Пахлаві форматі, припинив існування. На сьогодні колекція Тегеранського музею — найцінніша колекція сучасного мистецтва за межами Європи та США1978 року збірку перенесли до підземних сховків і вона, по суті, зникла з публічного поля. Лише на початку 2000-х невелику кількість робіт (які пройшли цензуру аятол) винесли з запасників для тимчасової "фондової виставки". Нині збірка й надалі схована у фондах. Втім, можливо, зараз зажевріла надія, що цьому "фондовому ув'язненню" може настати кінець Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета