«…1920 року Нарбут занедужав. Не встаючи з ліжка, приймав участь у всіх справах академічного життя, головного графічного відділу — як ректор, як професор, і давав вказівки своїм учням (підмайстрам, як звав нас, жартуючи).Доносилася сильна гарматна стрілянина кругом Київа, наступали наші, а тут ми сиділи втрьох з його нерозлучним приятелем Модзалевським. Нарбут неначе віджив і з повною радістю і надією прислухався до пострілів та казав, що ніяк не може діждатися наших. І не діждався: за кілька день, а саме 23-го травня скінчилося після операції його молоде життя на 34-му році в повному розцвіті творчих сил.Не стало Нарбута — не стало й української Академії Мистецтва, такої, як вона була при ньому, - не стало генія нашого українського графічного мистецтва»зі спогадів Роберта Лісовського світлина: «Ми прийшли провідати нашого професора Георгія Нарбута, що занедужав» (поч. 1920 р.), невідомий художник/художниця[естéт] газета — незалежне медіа про мистецтво ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ facebook ▪️ instagram