З цього інтерв’ю Sarah Pidgeon для Porter Magazine мені дуже відгукнулися три думки.▪️“Вона незнана.”І, якщо чесно, мені дуже подобається сама ідея того, що не всіх і не все треба “зрозуміти до кінця”. Є жінки, чия сила якраз у тому, що в них завжди залишається щось поза доступом, поза повним зчитуванням, поза цим бажанням суспільства все пояснити, розкласти і привласнити і в цьому дуже багато магнетизму.▪️“Якби це був чоловік, ми б узагалі про це говорили?”Дуже точне запитання, яке, мені здається, варто ставити собі значно частіше, бо вимоги до жінок у публічному полі досі набагато жорсткіші, суперечливіші і, чесно, абсурдніші. Ти маєш бути достатньо сильною, але не “занадто”. Достатньо стриманою, але не холодною. Достатньо м’якою, але не слабкою і оце постійне балансування між чужими очікуваннями дуже виснажує.▪️“Це було до смартфонів…”Тут, звичайно, не тільки про ностальгію за 90-ми, а про час, у якому ще залишався дефіцит доступу. До людей, до образів, до інформації, до самих моментів.Можливо, саме тому тоді було більше простору для загадки, для проєкції, для власної фантазії і можливо, саме тому деякі образи того часу досі здаються такими цікавими.Ну і ще одна дуже точна думка між рядками: подвійні стандарти нікуди не зникли ❕Просто сьогодні вони стали ще голоснішими, бо в кожного в руці є телефон і власна “колонка” в коментарях.