Письмена на тіліДжанет Вінтерсон1992Маємо красивезну мову та кохання жінок, втілене на фізичному рівні. У центрі — кохання до однієї жінки, але воно обрамлене любовʼю до багатьох.Любов лишає на тілі записи:«Письмена на тілі — це секретний код, який можна побачити тільки у спеціальному світлі; там зібрано все, накопичене за життя. Подекуди літери на палімпсесті такі рельєфні, що їх можна читати на дотик, як азбуку Брайля.» Тут є багато тіла, є зрада тіла. Зрада тіла виправдана, бо ж для оповідачки ключові стосунки у парі (двох тіл) жахливі. А голос цієї оповідачки всяк час себе виправдовує. Письмена на тілі малюються шарами, палімпсестом, але вони не зайві і не даремні.Також тут є хвороба тіла, коли воно саме себе ламає, саме себе не витримує. І невідомо, про що це. Ця хвороба — спокута через зраду? Чи це просто трагедія, в якій неможлива чиста насолода — знову ж таки, тіла — без страждань?Читала раніше Помаранчі — не єдині фрукти Вінтерсон. Письмена — це інший, доросліший текст. Але все ще так само міфологізований, сповнений англійських фольклорних казок та історій. Уся книжка читається як казка, де кожен новий поворот доданий заради ефекту магії — ніби від чарівного пилку чи помаху палички феї-хресної. Правди у фактах тут немає, але є правда в почуттях.Окремо мені чується відлуння викликів тодішньої сучасності для Британії: десь там між тілами з’являються технології та промайнули іммігранти. Щодо других, то до Білих зубів іншої відомої британки, Зеді Сміт, лишається ще вісім років.Хвороба змусить розібрати плоть на часточки, провести її повну ревізію, щоб знайти, де ж там ховається причина кохання до неї. Тому запрошую також загубитись у казковому лісі із безлічі тіл-дерев.#відгук