Життя це пересування між складностямиІ це я вам кажу, як оптиміст 😅Але ми маємо переглянути сам підхід до розуміння природи складностей.Кожен раз, стикаючись з новим досвідом ми відчуваємо дискомфорт ЧОМУ?Наш мозок — це неймовірно ефективний, але дуже економний орган. Він споживає близько 20% всієї енергії тіла. Його головне завдання — автоматизаціяСтарий досвід: Це знайомі нейронні шляхи, протоптана стежка, де все працює на автопілоті. Енерговитрати мінімальні.• Новий досвід: Це будівництво нової магістралі. Потрібно створювати нові синаптичні зв’язки, аналізувати невідомі змінні та постійно бути в стані високої пильності.Дискомфорт — це, по суті, сигнал про високу витрату внутрішнього ресурсу. Мозок скаржиться на перевантаження.А ЩЕ, досвід предків захищає:Для наших предків нове майже завжди означало «небезпечне».• Незнайома ягода могла бути отруйною.• Незнайомий звук у кущах міг бути хижаком.• Незнайома стежка могла призвести до прірви.Ми успадкували амігдалу (мигдалеподібне тіло), яка активує реакцію страху або тривоги на будь-яку невизначеність. Навіть якщо цей новий досвід просто нова мова програмування або знайомство, древній мозок сприймає це як потенційну загрозу стабільності.НУ ІЩоб впустити нове, нам доводиться частково зруйнувати старе уявлення про себе або світ. Цей процес ментальної деконструкції відчувається як втрата опори. Дискомфорт — це тертя між тим, ким ми були секунду тому, і тим, ким ми стаємо заразАЛЕ! Дискомфорт — це ще і єдиний надійний індикатор того, що ми не перебуваємо у стані стагнаціїЯкщо вам комфортно, ви повторюєте пройдений матеріал.Якщо вам складно і бісяче — ви розширюєте свій горизонт подій.Як м’язи ростуть лише через мікророзриви під навантаженням, так і наша особистість збільшує свій об’єм лише через дискомфорт від зустрічі з новим досвідомЩО РОБИТИ?Визнати, що складність є неминучою частиною шляху, дозволити собі не витрачати сили на опір реальності, а спрямовувати їх на адаптацію.