🌀 Коли треба, можемо ж, коли захочемо!
Здавалося б, стандартний український дипломатичний рецепт останніх років простий і перевірений: бачиш міжнародного партнера — висувай претензії, чуєш непідтверджену зустріч — звинувачуй у нерішучості, отримуєш пораду — нагадуй, що «ми не Amazon».
Але тут стався справжній технологічний збій у системі!

Постпред США в ООН Майк Волц на весь світ сухо рапортує: «Зустріч Трампа і Зеленського не запланована». Для нашої звичної зовнішньої політики це ж ідеальний привід розгорнути черговий публічний скандал з елементами драми.
Проте цього разу Банкова вирішила витягнути з шухляди секретну зброю, про існування якої, здається, давно забула — тонкий психологічний розрахунок.

Замість того, щоб тупати ногами й розганяти зраду, Зеленський просто бере слухавку, набирает Дональда й каже: «Дональде, пане Президенте, дякую вам за підписання закону Ліндсі Ґрема! А які ваші хлопці Кушнер і Віткофф молодці, як чудово вони все в Києві побачили!»
І все! Елемент компліментарності спрацював миттєво. Еґо задоволене, Трамп почувається сильним лідером, який усе вирішує, а офіційна заява бідного Волца про «відсутність у графіку» перетворюється на гарбуз. Двері до Нью-Йорка знову відчинені.

ОТЖЕ:
Виявляється, щоб отримувати результати, зброю та зустрічі, не обов'язково з усіма сваритися й поливати партнерів брудом. Інколи достатньо просто знайти ключик до слабинки співрозмовника й вчасно похвалити.
Цікаво, це був разовий дипломатичний експеримент чи нам чекати на нову еру прагматичної гнучкості?

P. S. Сподіваюсь, Зеленський нічого не переплутав, що він говорив саме з Трампом і домовився саме про зустріч 😆