🌀Коли маленька перемога штовхає до великої війниНа початку 2022 року Путін повірив у власну непереможність.Стимулятор був дуже конкретний👇.У січні 2022 Кремль блискавично придушив повстання в Казахстан.Контингент ОДКБ зайшов у країну, режим утримався, протести зникли за кілька днів.Для Кремля це виглядало як ідеальна модель силового втручання.І Путін вирішив, що так само - парадом - можна діяти і в Україна.Швидкий удар.Зміна влади.Контроль над країною.Ми знаємо, чим це закінчилося.У Трампа був свій «Казахстан»На думку оглядача Гідеон Рахман, роль такого психологічного тригера для Дональд Трамп могла відіграти ситуація у Венесуела.На початку року Трамп сприйняв події там як успішну демонстрацію сили США.Він навіть відкрито говорив, що хоче впливати на вибір нового лідера країни.Саме цей досвід підштовхнув його до ідеї повторити подібний сценарій у Іран.Але Іран — не ВенесуелаІранська війна дуже швидко вийшла за межі однієї країни.Уже в перший тиждень:ракети летіли по різних країнах регіонупід удар потрапляла інфраструктурафактично було паралізовано Ормузьку протоку.А економічний ефект виявився миттєвим:різке зростання цін на нафтуризики для світових ринківполітичний тиск на Білий дім.ОТЖЕІ Путін, і Трамп могли потрапити в одну і ту саму психологічну пастку.Маленька перемога створює ілюзію, що великий конфлікт буде таким самим простим.Путіну таким сигналом став Казахстан.Там усе виглядало легко: зайшли війська — і протести зникли.Трамп, схоже, побачив схожий сигнал у Венесуелі.Здавалося, що демонстрація сили дозволяє впливати навіть на вибір влади в іншій країні.Але реальність великої геополітики інша👇Казахстан не став Україною.Венесуела не стала Іраном.Історія знову показує старе правило:маленькі перемоги дуже часто штовхають політиків до великих помилок.І саме так починаються війни, які потім змінюють світ.