🌀 Ось написав на замовлення текст для одного іноземного видання. Тут трошки покращене уявлення про нашу переговорну позицію, але загалом все описав у деталях. Може буде і вам цікаво... 👇Переговори триватимуть. Війна теж. Що насправді означає зустріч в Абу-ДабіМоже скластися враження, що війна в Україні ось-ось закінчиться. У ЗМІ з’являються розмови про «домовленості», про нібито готовність України залишити Донбас, про величезні інвестиції у післявоєнне відновлення. Все це створює ілюзію, що процес уже перейшов у фінальну фазу.Але якщо подивитися глибше, зустріч в Абу-Дабі не виглядає як шлях до миру. Вона виглядає як спроба поєднати війну з великим бізнесом, а не завершити війну.🔥Після провалу російських планів швидкої перемоги війна перейшла у фазу виснаження. Захід поступово перебудувався на довгострокову підтримку України, а Росія — на економіку війни. Паралельно з цим з’явилася нова лінія — не класична дипломатія, а переговори через людей, пов’язаних з грошима, інвестиціями і девелопментом.Це вже не формат «держсекретар — міністр закордонних справ». Це формат людей, для яких війна — це ще й ринок можливостей.🚀Тепер склад делегацій говорить більше, ніж офіційні заяви.З американського боку — Кушнер і Віткофф.Обидва — не дипломати. Вони з світу нерухомості, фінансів і інвестицій. Це люди Трампа, яким він довіряє як бізнес-партнерам, а не як архітекторам безпеки.З російського боку — Кирило Дмитрієв.Це теж не класичний дипломат, а людина інвестицій і суверенних фондів. Його завдання — не політичні компроміси, а вбудовування Росії у схеми великих грошей, навіть під час війни.Це означає, що формат переговорів виглядає так:США думають про інвестиції і угоди,Росія думає про території,Україна опиняється між цими двома логіками.👉Саме в цій парадигмі Трамп говорить, що Україна «немає карт». Бо в логіці бізнес-торгу Україна — не той гравець, який роздає активи. Активи, з точки зору Трампа і Кремля, — це території та гроші, а не суверенітет.🧩Чому це не означає здачу ДонбасуНавіть якщо з’являються сигнали, що Україна «готова обговорювати все», це не означає реальної згоди на капітуляцію. Це радше дипломатичний маневр.Українська сторона може створювати враження гнучкості, щоб:зняти з себе відповідальність за продовження війни,показати Заходу: «Ми не блокуємо мир»,але при цьому висувати контрвимоги, які Росія не може прийняти.Наприклад:так, говоримо про Донбас — але тоді поверніть Херсонщину.Так, говоримо про вибори — але тоді забезпечте реальне припинення вогню.Це дозволяє затягувати переговори, не ламаючи позицію України.Чому війна триватиме💤Попри те, що 2025 рік Росія подає як «успішний», реальні цифри показують інше. Просування вимірюється тисячами квадратних кілометрів, а не стратегічним проривом. Фронт стабілізується.За таких темпів, щоб захопити Донбас повністю, Росії потрібні роки.А Україна, навпаки, сигналізує про намір підвищувати втрати Росії, а не готуватися до здачі.🎁Тому логіка проста:США і Росія можуть торгуватися навколо великих грошей і форматів,Україна може грати у дипломатичну гнучкість,але війна як інструмент тиску нікуди не зникає.👹До чого це ведеАбу-Дабі — це не фінал. Це ще один рівень гри, де:Росія хоче перетворити війну на угоду про території,Трамп — на угоду про інвестиції,Україна — на спосіб виграти час і не взяти на себе поразку.Тому правильний прогноз не «швидкий мир», а інше: переговори триватимуть, і війна теж триватиме.ОТЖЕ:Абу-Дабі — це не про завершення війни. Це про те, як світ намагається поєднати війну з великим бізнесом, не вирішивши її причин. А коли причини не вирішені, війна не закінчується — вона просто переходить у новий формат.