Пам’ятаєте, як нас роками намагалися розсварити?То східняки проти западенців, то мова не та, то погляди різні. Скільки зусиль витратили на те, щоб ми почали бачити одне в одному ворогів. І що в результаті? Всі пересварилися, образилися і закрилися.Зараз я бачу, як та сама історія починається з іншими країнами. Поляки вже не такі, індійці не такі... Схема ж не міняється: знайти болючу мозоль, роздути конфлікт і зробити так, щоб звичайні люди зненавиділи одне одного.Кучка ідіотів висипали зерно, давайте ненавидіти всю націю...Якийсь дурінь виклав в тік ток, відео згенеровано ШІ, бий приїжджих...Але моє життя показало зовсім інше.Я ніколи не забуду, як коли хворів мій брат, мені допомагали зовсім чужі люди, Українці 💛. Просто писали, підтримували, скидали гроші — хто скільки міг. Питання про те, як він сьогодні, від незнайомців давало стільки сили. Тоді я вперше по-справжньому відчула, яке велике серце у наших людей💛А Польща? Я бачила на власні очі, як поляки відчиняли двері своїх домівок для наших жінок із дітьми. Не за гроші чи заради обов’язку, а просто тому, що було по-людськи шкода. Як несли їжу, дитячі речі, як зустрічали на вокзалах.В Італії, коли з мамою трапилася біда, зовсім незнайомі люди оточили мене такою теплотою, що я досі це пам’ятаю. Хтось просто був поруч, хтось пригостив капучино, допоміг з документами, виділив кімнату, пригостив вечерею. Це були наші, італійці, філіпінці🙏 Тоді я зрозуміла: людяність не має мови.На Шрі-Ланці, коли все закрилося і ніхто не розумів, що буде далі, місцеві прийшли до нас і сказали, щоб ми жили у них скільки треба безкоштовно. Вони ділилися водою, їжею і кожного дня питали, чи нам не страшно.А Індія? Коли ми зламалися вночі посеред лісу, було справді моторошно. Але місцеві не проїхали повз. Вони дали нам воду, ремонтували колесо, допомагали з машиною і просто заспокоювали. Ніхто не питав, хто ми чи що за це отримає. Вони просто бачили людей у біді.Мені дуже часто пише, не знайома жінка з Індії, пише слова підтримки, молитви. Старанно перекладає на українську свої послання. Людина, просто відкриває своє серденько, не дивлячись на колір моеї шкіри.А ми? Це схоже з нас савок, ще не вийшов(((Знаєте, за ці роки я зрозуміла одне: світ тримається не на ненависті. Він тримається на людях, які здатні відкрити своє серце іншому.Так, у кожній нації є різні — і злі, і байдужі. Але добрих значно більше, ніж нам намагаються показати в новинах. Мені дуже боляче дивитися, як нас намагаються розсварити — то між собою, то з усім світом.Будь ласка, не впускайте злість у своє серце. Бо справжнє добро не має ні кордонів, ні національностей 🌿А якщо хтось порушує закони України, то для цього в нас є поліція😉