Олешки в облозі: місто, де їдять траву, ховають тіла в підвалі лікарні та чекають на евакуацію, якої немає

"Українська правда" зібрала свідчення мешканців Олешок, їхніх рідних, волонтерів, чиновників і військових. Розповідаємо, як виживає місто в окупації і чи є шлях на волю звідти, звідки закриті всі дороги:

1. За приблизними підрахунками волонтерів, у місті досі залишаються до 1,5 тисячі людей, серед яких приблизно 40 дітей. У селах громади – ще 4 тисячі та орієнтовно 150 дітей. До повномасштабного вторгнення там загалом жили майже 40 тисяч людей.

2. Через відсутність світла люди зараз рідко спілкуються з рідними. Деякі не виходять на зв'язок місяцями, а хто має можливість зарядити телефон від генератора, інколи встигає подзвонити на 20–30 секунд чи написати. Найчастіше люди розпитують про можливість виїхати і жаліються на відсутність їжі.

3. Востаннє продукти в Олешки постачали наприкінці травня, коли до міста змогли заїхати місцеві підприємці двома комерційними машинами. Жодна наступна спроба привезти їжу не була вдалою. Продукти у людей закінчились, вони варять собі суп із травою. Влітку люди виживали на тому, що виростили на городі. У ліс, де можна було б назбирати ягід та грибів, або на річку, де можна ловити рибу, майже ніхто не ходить – бояться мін та дронів-ждунів.

4. Усі дороги, які ведуть з Олешок, перетворилися на дороги смерті. Є багато випадків, коли російські військові грабували людей, розбивали колони, що везли продукти в Олешки, і забирали все собі. Зброю окупантам постачають, а от їжу вони мають не завжди. Тому дехто з місцевих вже навіть на воротах або на паркані пише: "Продуктів нема", "Їжі нема", "Живуть старики".

5. Дотепер люди в Олешках, які залишилися зовсім без їжі, знесилені, лягали в місцеву лікарню. Там їх годували, чим могли. Однак навіть у лікарні не вистачає їжі. Звідти вже почали виганяти цивільних хворих. Першу медичну допомогу немає чим надати, можна лише зупинити кров, ліків та антибіотиків немає, обладнання немає. Генератор запускають раз на кілька днів, бо бензину також немає.

6. Жодна інша важлива інфраструктура – аптеки, магазини – не працює. Швидка теж не їздить, бо вулиці заміновані. Людей у лікарню якщо і довозять, то на садовій тачці. Багато місцевих загинули від голоду, від хвороб, через військові удари чи підірвалися на мінах. Декого рідні ховали просто на подвір'ї чи на городі, а дехто так і залишився лежати на вулиці.

7. Колись тіла померлих зберігали в моргу, що функціонував на території лікарні в Олешках. Зараз через руйнування будівлі тіла вимушено перенесли до підвалу одного з корпусів цієї ж лікарні, тож він завалений трупами. Деякі лежать понад 4 місяці – від травня.