Напружений тривожний постапокаліптичний трилер про виживання в умовах хаосу - «Пташиний короб» Джош Малерман 🧣Усе наче йшло одне за одним, кожен наступний крок відбувався внаслідок попереднього. І все тому, що ми не були інертні. Ми ризикували. А тепер ти мусиш зробити те саме. Видавництво: Лабораторія 🌟Жанр: горор/психологічний трилер Серія: перша частина дилогії (можна читати як одну історію) Рейтинг на Goodreads: 4,05Тропи: декілька часових ліній, невідомі істоти, виживання в екстремальних умовах, вагітність і материнство Тригери: божевілля, самогубство, багато смертей і крові✍️Це мій перший досвід справжнього горору… і це було прекрасно, наскільки так можна говорити про горор👀🤯Знаєте оце відчуття, коли читаєш, і раптом по тілу пробігають мурашки, а в горлі і десь в животі з’являється той самий клубок тривоги? От десь так і читається ця книга👀Напружено, тривожно, похмуро, криваво, є жорстоко, місцями трохи специфічно, але неймовірно захопливо✍️Стиль написання автора просто шикарний, текст настільки легкий і динамічний, що сторінки буквально гортаються самі собоюНапруга, страх, невідоме, сліпота і божевілля - книга буквально складається з цих відчуттів🌎Уявіть світ, у якому одного дня з’являються таємничі та моторошні сутності, істоти. Ніхто не знає, звідки вони прийшли і чого хочуть, але достатньо лише одного погляду на них і люди божеволіють або вчиняють самогубство. Вижити можна лише одним способом - відмовитись дивитись на світ. Буквально… а світ вже повний трупів і крові…🗓️У книзі переплітаються дві часові лінії:➡️Перші дні хаосу: Мелорі дізнається, що вагітна… і майже одразу втрачає сестру, яка накладає на себе руки, відкривши вікно. Залишатись у цьому будинку одній стає небезпечно і вона вирішує приєднатись до групи незнайомців у будинку неподалік, які намагаються вижити разом…Було дуже цікаво спостерігати, як люди в таких страшних умовах намагаються пристосуватись до більш-менш нормального життя, як вибудовують комунікацію і співіснування. Але водночас постає питання - чи може людина довго залишатися адекватною в такому світі, де ти буквально не можеш довіряти власним очам?➡️Через п’ять років: вижило небагато людей, серед них Мелорі та двоє дітей. І вона наважується на відчайдушний крок - покинути відносно безпечне місце і вирушити в небезпечну подорож річкою 32 кілометри в човні, покладаючись лише на слух і власну інтуїцію… на її шляху відомі звірі, божевільні люди і ще щось значно моторошніше…✅Фінал мені сподобався, хоча після нього залишилось ще багато відкритих питань. І це навіть працює на користь історії, адже відчуття невідомості не відпускає навіть після останньої сторінки…👀До речі, я тут дізналася, що є друга частина, тому з нетерпінням чекатиму на переклад 💭Книга зачіпає дуже багато питань для роздумів, такі як адаптація людини до повного хаосу, виживання в екстремальних умовах, материнство, відповідальність, довіра, пристосування і божевілля Висновок: напружений тривожний постапокаліптичний трилер про виживання в умовах хаосу, покладаючись на слух та власну інтуїцію, який постійно тримає в напрузі та невідомості Оцінка: 5/5🍷#відгуки@bookwinehome