Книжковий світ Персика | Як же це було добре! Неочікувано, книга яка лежала рік дочекалась свог...

Як же це було добре! Неочікувано, книга яка лежала рік дочекалась свого часу і так припала до душі.«Сніжний Ізюм» позиціонують як фентезі в декораціях Харкова, Ізюму, України. Але, чесно, я би не називав це фентезі. Це затишний роман з ноткою магічного реалізму, класними персонажами і зовсім не підлітковою темою. Вже з самого початку нас закидують у вир того, в чому ми жили, живемо - тривоги, загроза обстрілів, міста, які постраждали найбільше, бібліотеки, в яких окупанти палили книжки. Головна героїня книжки не любить, але вирішує відвезти пару книжок свого загиблого друга в бібліотеку Ізюму і сама того не розуміючи підписується на порятунок книжок зі зруйнованих бібліотек Харківщини.Готуйтесь, тут дуже багато згадок книжок, які нам відомі і ця впізнаваність мені дуууже сподобалась! Тому що відчувалось, що це написано, щоб читач відчув свою приналежність до цієї історії.А я, як читач, цю приналежність відчув. Фразами «йобана русня», скролами телеграм каналів (на початку пв так точно), якоюсь душевною апатією і нерозумінням, що взагалі буде далі.Мені дуже і дуже зайшло! Не хотілось просто закривати книгу і лягати спати, настільки це було захопливо. Хоча мааааайже нічого не відбувається! Типу, героїня збирає історії Харківщини… і десь там якась фентезійна частина, яка була достатньо наївною, але таааакою ностальгічно дитячою! Аліно, знаю, ви читаєте! Не зупиняйтесь! 🧡#Peachвідгук