​​✍🏻

Дозволь піти до Тебе по воді🌊

«Дозволь піти до Тебе по воді», – Я ледве чутно повторюю в молитві. Не бачу хвиль, що рвуться до душі,Щоб збити мене в цій нерівній битві.

🔻

Скажи лиш слово – я до Тебе йду,І всім вітрам мене не зупинити. Та, знаєш, Боже, я слабка – впаду,Я ще не вмію так, як Ти, любити.

🔻

Я подивлюсь на тісноту обставин –І страх огорне все моє єство. Прости, Господь, що віри вже не стало,Прости, що я тону, як і Петро.

🔻

І темрява вступила до душі,І морок огорнув – не бачу світу.«Прости, прости, Отець, прошу, мені», –Я лиш повторюю одну і ту ж молитву.

🔻

Й, може, для інших зараз не штормить,Може, комусь сміється зараз сонце,А я, а я ще досі тут – болить. Допоможи, бо як не Ти, то Хто ще?

🔻

Хто ще мене так знає, як Творець? Мені не дослідити мого серця. Прийди в цю мить як люблячий Отець –Ще трохи, і вся віра обірветься.

🔻

Ти тихо йдеш до мене по воді,І вже й маленькими здаються мені хвилі,І хай там що стається ще в житі –Скажу випробуванням твердо: «Вірю».

📜

Вічний Скарб № 3'2026#віршібуксон #християнськівірші #поезія #християнськагазета #вічнийскарб