⚒️Ми не цвяхи і не дошки⚒️Усі навчають прощати, бо це шлях до зцілення, це ознака сили, духовної зрілості. Так, це правда. Однак чому ж тоді ніхто не говорить про інший бік цієї медалі? Чому не навчають з такою ж наполегливістю: не ображай, не вбивай морально, не порань, не зневажай серце ближнього?🔻Прощення – це дар. Проте ще більший дар – не доводити людину до того, щоб їй узагалі треба було прощати. Бо є слова, після яких довго мовчить душа. Є вчинки, які крадуть сон. Є байдужість, яка болить сильніше за крик.🔻Варто говорити й про інший бік любові – про відповідальність. Про те, що бути поруч з людиною – це не лише про тепло і підтримку, а й про обережність. Бо ми не цвяхи і не дошки. Ми – серця, а серце – це храм. Не заходь у нього брудним. Не гримай дверима. Не кидай камінням.🔻Нехай наші слова лікують, а не ранять. Нехай наша присутність зігріває, а не затьмарює день. Нехай кожен, хто прийшов до нас з надією, піде з любов’ю, а не зі шрамом.#прощення #роздуми #замітка #буксон #вічнийскарб