✍🏻

А наші матері ведуть війну🙏

А наші матері ведуть війну,А наші матері теж часто в битвах. Коли спимо, їм зовсім не до сну,Летять у небеса святі молитви.

🔻

Ніколи не зізнаються вони,Як часто сили їм не вистачає. Нас бережуть під власними крильми,Неправоту і грубість пробачають.

🔻

В боях стоять до самого кінця,Невидимою є нам їхня зброя. Пробиті тільки «кулями» серця,Не претендують на звання героя.

🔻

Любов не зрозуміти матерів,Байдужістю її не погасити. Хоч скільки б не сказали гострих слів,Мами нас будуть все одно любити.

🔻

І часто так схвильовано вониВід нас чомусь ховають мокрі очі,Щоб не томились відчуттям вини,Нас підіймають з біди охоче.

🔻

Так легко через терни йдемо ми,Здається, усміхається удача. Тим часом наші моляться мами,Тим часом перед Богом кожна плаче.

🔻

Вже стільки раз від горя у життіДітей своїх собою накривалиІ несли нас утомлених в біді,Із лап ворожих діток виривали.

🔻

Глибокі шрами не розгладить час,Ті шрами – знак: матусі воювалиЗа наше щастя світле і за нас,До Бога наші кроки направляли.

🔻

Яка є сила в маминих руках,Вона тримає «меч» й долоньку сина. Сивіє рано і не по рокахВажкий їй хрест покладено на спину.

🔻

Без нарікань, без скарг його несе,І знаю я: на поворотах долі,Її любов від розпачу спасе,Вона розділить навпіл чашу болю.

🔻

Вінці плетуться в небесах, вгорі. Отримати їх буде ще нагода. В боях ви не здавайтесь, матері,Готує Бог за все вам нагороду.

🔻

Ми стежку ще проходимо земну,Летять роки, за літом кожним осінь. А наші матері ведуть війну,А наші матері у битвах досі.

👩

Наталія Луцик­-Мартинюк📝

Вічний Скарб № 5'2025#християнськівірші #віршібуксон #вірші #поезія #вечноесокровище #вічнийскарб