#прочитане #лі_йондо

📖 Лі Йондо. Серця наґів (Bookchef, 2025)
[Перекладачка - Юлія Ковальчук]

➡️ початок

🧐 Втім, в роману є одна несподівана сторона: автор розкриває особливості корейської культури. Звісно, таких секретів не так багато, але вони є:

🔵 гуманізм vs дотримання правил. І виявляється, що в корейській культурі вибір простий: правила. Неодноразово в романі головні герої стикаються з викликами своїй людяності. І вирішують їх на користь правил. Один герой їсть живцем тварин, бо такий звичай його народу. Інший каже, що не може проливати крові живих істот.
— То ти будеш їх їсти сирими, як ото перший персонаж? — запитують його друзі.
На що він:
— Я ж не дикун якийсь: я не їм сирого м'яса!
— ????
— Я їх запікаю в печі — без пролиття крові!

🤯 І ось тут європейці мали б здригнутися від жаху чи огиди.

Але герої Лі Йондо кажуть: "А, правила такі в їхнього народу. Що ж, поважаємо, поважаємо!"

Третій герой взагалі їсть розумних істот, які належать до іншої раси. І знову його супутники кажуть: "ЯК???" А він відповідає: "Таку я склав обітницю!" І... все. Така відповідь всіх влаштовує. Тобто цілісність особи визначається не гуманізмом, а дотриманням правил. Які б ці правила не були жорстокі та огидні, головна чеснота - дотримуватися їх

🔵 культ їжі. Про це я дізнався з інших книг про Корею, тому не впевнений, чи я не "приписав" це тексту. Але їжа в романі — універсальний код і друга за важливістю цінність. Поняття зради не існує, якщо ти це зробив заради їжі (і не порушив інших правил). Їсти мавп? Чому б і ні. З'їсти руку товариша? Якщо він не проти, то яка проблема?

От завершую цей огляд і розумію, що роман не такий вже й кепський, але якби він був хоч трохи тонший!