books'n'talks | прочитане #відгук #ґалбрейт📖 Роберт Ґалбрейт (a.k.a. Джоан Роулінґ). Л...

#прочитане #відгук #ґалбрейт📖 Роберт Ґалбрейт (a.k.a. Джоан Роулінґ). Людина з клеймом (Stone Publishing, 2025)➡️ початок➡️ продовження🔵 Персонажі6️⃣ Роулінґ мінімізувала всіх другорядних персонажів. Як колись в комп'ютерних іграх можна було обрати мінімальні налаштування — і фон раптом перетворювався на доволі простенькі текстури (замість промальованих і деталізованих будинків, NPC, природи тощо). Ось так і тут: наче герої є, але я всю книгу вважав, що Дев і Шах — це різні люди. Настільки їх було невиразно описано, що я був переконаний: різні імена — різні герої. Через це детектив перетворювався на пригоди Страйка та Робін, а інші герої були як NPC: вони "оживали" лише тоді, коли в їх полі зору з'являлися Страйк чи Робін.7️⃣ Найголовніша проблема: стосунки Робін та Страйка. Роулінґ не може їх звести разом. На це є причина: в Роулінґ доволі сумна біографія, якщо йдеться про романтичні стосунки. Тому складається враження, що вона просто не знає, як описати люблячу пару так, щоб це було правдоподібно. Зверніть увагу: всі щасливі пари в книгах зображено дуже побіжно. В більшість з не них або вмерли, або розпалися. Тому Роулінґ тягне і тягне, аби тільки головні герої не були разом!В цьому романі це доходить до абсурду. "Роялі в кущах" перетворюються на "Роялі з неба", бо вони звалюються на героїв саме в ту мить, коли вони готові вже зізнатися один одному в почуттях! І щоб "роялі" були дійсно поважними причинами, Роулінґ піднімає ставки. Вона просто убиває та травмує всіх довкола Страйка та Робін. Та й самих героїв теж. Страйк отримує лопатою, ножем і навіть укус зубами. Робін теж зазнає фізичної травми, яка провокує психологічну. Мерфі — з щедрої руки Роулінґ отримує серйозні проблеми зі здоров'ям. Роулінґ не стримується — і новонароджений племінник Робін при пологах отримує ушкодження нерву в руці. На цьому авторка не зупиняється! Заради сюжету доводиться вмерти дядькові Страйка, собаці Робін. Навіть старий лендровер Робін "вмирає", хоча це не фінал. В приступі авторського шаленства авторка вбиває одну акваріумну рибку, хоча ця смерть була вже зайвою... І все для того, щоб тільки в Робін та Страйка виникає момент, де вони можуть зізнатися в коханні, контекст просто не дозволяв.Крім того, Роулінґ наче не знає, як виглядають справжні романтичні стосунки. Робін 32, Страйку 42, але їхні "залицяння" виглядають як в школярів у восьмому класі. Довгі пристрасні погляди — але так, щоб ніхто не помітив! Тривалі роздуми, чи він / вона мене любить. Ці "муки" головних героїв займають ⅓ тому, нікуди не ведуть і під кінець виглядають настільки абсурдно, що аж комічно. 🫠 Підсумуємо. Детектив тримається на двох принципах "рояль в кущах" та "шлях найбільшого спротиву". Без них текст розгортався б швидше. Романтична лінія відповідає жарту: "Заради тебе, кохана, я перепливу океани, здолаю найвищі гори, перейду найстрашніші пустелі. Чекай мене в гості в п'ятницю — якщо не буде дощу, тоді я просто зателефоную". Ось цей дощ лопотить весь том... Тому з 950 сторінок могло бути 300 — і тоді це був би цілісний детективний роман. А так...