🐱Найкраще прочитане за рік🐱Не планувала робити це так, але хоч згуртую свої думки.🩹1 трилогія Бакмана вразила мене в саме серце і хоч «Переможці» я оцінила на 4, та усю трилогію оцінюю на 5/5⭐️‼️2 «Що знають мої кістки» відкрила щось нове як для мене так і в мені. Не вдалося продовжити читати книжки по психології в 2025, сподіваюся вийде в 2026.🐼3 «Пісня, що зупиняє ріки» - ця історія не для всіх, але завдяки їй в мені вже довгий час жевріє прихильність до азійської культури та літератури🍥👁4 «Три любові» книжка, яка буде дратувати, але те що в ній описується актуальне досі, на жаль. Якщо не боїтеся класики - обовʼязково читати.☁️5 «якою я була» після того як прочитала «якою я стала» я засумнівалася в «хорошості» першої частини, тому читати «якою я була» треба, там важливі теми плюс краще допомагає зрозуміти людей, які пережили травму. А от «якою я стала»…зробіть вигляд, що її не існувало😄🌷6 «остання оповідка квіткової нареченої» неймовірної краси книжка, як і ззовні, так і в середині. Загадковість передана в кожній деталі оформлення і навіть текст говорить: «читай далі, бо моя таємниця тебе не відпустить». Відкриття року⭐️📞7 «моя темна Ванесса»…ох, чи варто тут щось говорити? Не знаю, але читати я б радила не усім. Для мене 5/5⭐️🎀8 «прокляття справжнього кохання» - якось вже так вийшло, що я геть забула сюжет цієї трилогії, але я знаю, що я її люблю і що я з полегшенням плакала над кінцівкою. Хто любить казку для дорослих - раджу🍎💔9 «гніздо» ну куди я без деструктивщини, абюзу та складних життєвих обставин? Нікуди. Книжка важлива до прочитання кожному, і тому хто знаходиться/знаходився в абюзивних та співзалежних стосунках, і тим, хто ні, бо в них можуть бути ваші близькі, а книжка показує ту сторону, після якої розумієш, що піти з таких стосунків не просто, але можливо. 🍨10 «ненавиджу тебе кохати» просто книжка авторки, з історіями якої я зазвичай добре відпочиваю, а тут ще й уявляла в ролі головних героїнь Мередіт, Ізі та Крістіну з «Анатомії Грей», ну 100% мееетч🥰💭11 завдяки «я, яка ніколи не знала чоловіків» мій читацький рік завершувався так, як я люблю - і сльозах і з книжкою+антиутопія+є над чим задуматися. Що казати, ми клуб по ній зробили😎🛍12 «невеличка драма» доводить, що раціональність (?) і почуття знищують один одного. Історія в якій важко вибрати улюбленого персонажа, бо кожен і чомусь правий і в чомусь винний.❗️13 «ви говорите про мого сина», ох, важка і страшна для мене історія. Але книжка яка важлива абсолютно усім. Звісно, мені, як мамі і як доньці було важко її читати, але були моменти завдяки яким я краще зрозуміла своїх батьків, а особливо маму…Взагалі, були ще книжки, які я оцінила на 5/5, але зараз я не готова їх віднести до списку найкращих тому що при згадці про них в мене пусто в голові. Чи є тому виною моя памʼять? Навряд, але кажу як є😅Діліться, чи є серед мого найкращого ваше?