Книготерапія по п'ятницях📘Іван ДрачЗолотий цапВидавництво Український пріоритет Читанка на ніч? А чом би й ні? Книга смішна і жахлива, сумна і радісна водночас. Жахлива, бо про повоєнні часи, зі згадками про Голодомор. Смішна — бо описує ці події з гумором. Скажете6 як же ж так, хіба так можна? Можна — тим, хто жив у ті часи і відчував все на власній шкурі. Ну як ми ото про шахеди жартуємо: що, мовляв, у старих труселях краще не лягати спати. Бо не дай Боже доведеться з-під уламків витягати, а ти — у старій білизні! Хіба не чули таке? Чули...“В часи Голодомору їздив по селу полудрабок, забирав мертвих і віз їх на цвинтар. От баба Микичиха завбачливо і поклала свого діда на воза. Хоча він ще й ворушився, та вона сказала їздовому: “Дійде!”.Але Микита на цвинтарі ожив між мертвими... Чи то його дощик покропив, чи якась настирлива муха вкусила, та він доповз до дому і тяжко побив бабу”. А це — ну просто перли. Переказувати і сенсу ніякого нема.“А тут біла сталася — треба було всім класом поплакати. Вмер Каліні. Пішов я додому і прямо до матері:— Ма, Калінін помер.— Вмер то вмер, і вони — здихають!(...)— Дядьку, Калінін помер, і сам Сталін плакав. Дядько нарешті заговорив:— Плакав, плакав, аж по сраці сльози текли!” А ще у книзі чудові ілюстрації — художні твори Василя та Марії Перевальських.І все це у книжці, яка розміром з долоньку, і сторінок у ній лише вісімдесят.