BOOKS&DOGS | Стівен Кінг. Воно.Поки прочитала десь половину (а це, на хвилиночку 70...

📖Стівен Кінг. Воно.Поки прочитала десь половину (а це, на хвилиночку 700 сторінок), але все одно маю, що сказати🧐📓Як Кінг заманюєТак, є в нього така риса творів: оповідь тече розмірено, навіть монотонно, але ніякого бажання кинути книгу не виникає. Тут, гадаю, діє структура твору і зрозумілі страхи героїв. Спочатку ми дізнаємося, як дорослі люди стрімголов поспішають на зустріч, яку вони призначили ще в дитинстві. Це дає змогу побачити, як вони мешкають зараз, і задатися питанням: що ж змусило так поспішати на зустріч, руйнуючи усі свої плани?Історія розганяється. Потім — бац! — зупинка: нам довго розповідають, що ж саме сталося там, у минулому, чого діти перелякалися. І чому пообіцяли повернутися у місто, якщо ЦЕ знову повториться (не менше 200 сторінок).І потім оповідь знову вирулює на зустріч головних героїв, на їх відвідування міста (от я зараз тут).📓Як Кінг дуритьМожна, звісно, краще сказати “не виправдовує очікувань”, але ж суть та сама — дурить! Бо коли Кінг згадує дитину чи тварину, завжди очікуєш, що от наразі з нею щось станеться — це ж Кінг! Дитина загине, загубиться або перелякається до втрати розуму; тварину обов’язково вб’ють, щоб завдати болю господарям. І у “Воно” є ситуація на межі катастрофи: у хлопчика приступ астми, інгалятор порожній, його друг мчить до аптеки на велосипеді щодуху. Але ми вже знаємо, що той велосипед швидко розганяється і не дуже добре гальмує. До того ж, мати постійно наголошує, щоб він так не ганяв, “бо вб’ється”. Чого очікуємо? Так, вірно: один у щось влетить на своєму велосипеді, другий буде корчитися від нападу астми.І — дзуськи: один привозить ліки, другий починає дихати нормально. Ну і ми разом з ним.📓Як Кінг відгукуєтьсяТут у кожного своє, але не побачити щось за межами твору просто неможливо. Мене перетворення старої самотньої жінки на чудовисько миттю нагадало зустріч Гаррі Поттера з Батільдою Бегшот. А потім, коли все у кімнаті почало перекидатися на солодощі (підлога з шоколаду, чашка з карамелі), стало зрозуміло: “Гензель і Гретель”! (хоча про це і сам автор сказав, щоправда, словами героїні).Читали “Воно”? Подужали цю цеглину?