Внутрішня кухня книжкового перекладу📚Анна Процук – перекладачка книг Емілі Генрі, які видає Артбукс, чесно поділилася у цікавій статті про шлях у професію, процеси, заробітки, проблеми діяльності, взаємодію з видавництвом, невидимість перекладачів, книжкові срачі та критику, мистецтво художнього перекладу, розвиток у професії, конкуренцію з боку ШІ та дала поради початківцям.Професія перекладача часто стає видимою лише у моменти помилок та скандалів, тоді як якісний переклад сприймається як щось само собою зрозуміле.У друкованих книжках, якщо перекладача не називають на обкладинці, то на титульній сторінці — неодмінно (трапляються винятки, але вони свідчать, що з виданням щось явно не так). А от ситуація в мережі засмучує: видавництва часто не зазначають перекладачів в анонсах, медіа — у матеріалах про перекладні видання; чи не більшість онлайн-книгарень, книжкових платформ, зокрема електронних і аудіовидань, згадують перекладача наприкінці переліку характеристик, а мали б — поруч з автором чи принаймні першим рядком додаткової інформації. Подивіться, як зазначають перекладача на тому-таки Goodreads: як повноправного співавтора перекладної книжки. Дуже хочеться, щоб і в нас усі в галузі усвідомили, що це не примха, а дотримання авторського права. Дійсно, робота перекладачів часто недооцінена і вони залишаються в тіні, хоч лише завдяки їм ми можемо прочитати книгу.Я завжди була за те, щоб переладача зазначили на обкладинці видання і в соцмережах при будь-яких згадках. Надіюся, що ми до цього скоро дійдемо)Детальніше тут: https://happymonday.ua/yak-stvoriuietsia-pereklad-khudozhnikh-knyzhok