Пам'ять під назвою Імперія 🛑 30%⭐️

Тішуся, що не писала про перші враження раніше, бо встигла вже розчаруватися і кинути. У мене були досить високі очікування від цієї історії, бо анотація виглядала багатообіцяючою: фантастика, політика, вбивство та інтриги, а паралельно - питання культурної гегемонії. Для мене ця художня книга написана погано, бо не виконує своєї головної функції - розповісти історію персонажів. Авторку мало цікавлять вони як люди. Їй важливіше повідомити, що культурна гегемонія імперії - це зло. І якщо ви не зрозуміли з першого разу, не хвилюйтеся, буде ще мільйон нагадувань. Добре, припустимо, що це не персонажоцентрична книга, а ідейноцентрична. Тоді я б очікувала, що за більше ніж 150 сторінок заявлена теза почне якось ускладнюватися. Але цього не відбувається. Нам постійно повторюють, що імперці вважають усіх навколо варварами. Причому не так, щоб це проявлялося через поблажливість, стереотипи чи автоматичне сприйняття власної культури як норми. Ні. Вони буквально постійно думають і говорять про "варварів". У якийсь момент мені вже почало здаватися, що в цій імперії немає людей, які не прокидаються з думкою про те, як би сьогодні когось культурно просвітити. І це особливо дивно, бо Махіт спілкується переважно з дипломатами та чиновниками, які професійно мають справу з іншими країнами. Для них сама наявність інших культур давно мала б бути рутиною. При цьому культурна загроза для станції Лсел мені так і залишилася незрозумілою. Так, Махіт вивчала мову імперії, любить їхню поезію і соромилася власної "простішої" мови. Але звідки це в ній взялося - книга майже не показує. Ми не знаємо, наскільки культура імперії взагалі присутня на Лсел, чи це масове захоплення і що станція через цей вплив реально втрачає. Навпаки, Лсел виглядає досить самостійною: власна мова, політична система, технології, які вони приховують від імперії, і дуже чітке бажання зберегти незалежність. Тож загроза, яку я реально бачу, значно банальніша: Лсел маленька, імперія величезна, ресурси неспівставні, і якщо імперія вирішить її поглинути, станції буде складно щось із цим зробити. Це зрозуміла військово-політична проблема. Але книга вперто повертає мене до культурної, не показуючи, чому саме вона настільки критична. Найбільше мене добила професійність самої Махіт. Вона приїжджає послом у столицю імперії й не знає, що в старого імператора проблеми зі спадкоємцями🙈 Коли співрозмовниця дивується, як вона могла цього не знати, бо про це крутили всі новини, Махіт фактично відповідає: а чого я взагалі маю дивитися ваші новини?Тому що ти дипломатка?

🤨

Це буквально базова інформація для твоєї роботи. І замість того, щоб визнати це проблемою, книга ще й намагається зробити з цієї сцени урок про те, що імперці дарма вважають себе центром світу🫠

В якийсь момент я зрозуміла, що проблема вже не в окремих наївних персонажах. Для мене розвалюється сам світ, бо персонажів постійно змушують поводитися неприродно, щоб вони могли озвучити наступну тезу авторки.#відгук #память_під_назвою_імперія