«Пʼята Фігура» Робертсон ДевісАнотація від Stretovych:Одна сніжка — три зламані долі. Усе почалося з дитячого жарту, що перетворився на трагедію й назавжди пов’язав трьох хлопців. Один став фокусником, інший — бізнесменом, третій — солдатом і дослідником святих. Але справжню драму проживає лише один із них — Данстан Рамзі, П’ята Фігура, той, хто перебуває поза центром подій, але потай від інших визначає хід усього.У захопливому першому романі «Дептфордської трилогії» класик канадської літератури Робертсон Девіс веде читача від тихих вулиць провінційного Дептфорда й траншей смерті Першої світової війни до блискучого світу магії та похмурих залів бізнес-верхівки. На цьому шляху трапляються святі, чарівники, мільйонери, студенти, солдати — безліч фігур, кожна з яких спонукає замислитися про те, яку роль ми насправді відіграємо в історіях інших. «Пʼята Фігура» — беззаперечний шедевр світової літератури. Дотепний, мудрий, людяний, глибокий — як і належить класиці жанру. По стилю написання книжка нагадує мемуари або біографію головного героя - Данстана Ремзі, чимось схожа на «Шантарам» Грегора Девіда Робертса по манері написання, тільки сюжет слабший, але теж дуже цікавий.Головний герой розповідає свою історію - від малого містечка Дептфорд до полів Першої світової війни та професорських кабінетів. Але це не нудна біографія. Це спроба зрозуміти, яку роль він відіграв у життях інших. Сама історія не є чимось новим або неймовірним, але вона затягує саме простотою і дуже знайомими ситуація для кожного. Ви просто читаєте книгу життя цікавої людини з усіма помилками, переживаннями та перемогами. Як таких яскравих перемог у головного героя немає, в нього все іде спокійно і рівномірно. Немає події, після якої автор злетів до нових вершин, всі здобутки Рамзі - це роки нудної праці.Увесь сюжет побудований на понятті «п’ята фігура». Про нього я дізнався через цю книжку. «П’ята фігура» - це не герой, не злодій і не кохана жінка. Це людина, яка ніби стоїть осторонь, але без якої сюжет просто не склеїться. Саме таким бачить себе Ремзі. В книзі багато про святих і містику. Але не в релігійному плані, а скоріше як про частину нашої психології. Описано це дуже гарно і не викликає нудьгу, це просто потрібно для передачі емоції і розуміння цінності для головного героя. Дуже живі персонажі. Вони не ідеальні: вони заздрять, помиляються, кохають не тих і роблять дурниці. Автор пише про людей так вміло та тонко, що здається, ніби ти знаєш їх особисто.В книжці є гумор і він чудовий та доречний, а головне викликає усмішку, особисто в мене при читанні класики таке буває дуже рідко.Окремо хочу виділити тактильність обладинки, вона настільки приємна, що книжку не хочеться випускати з рук. А щоб закрити книжку і не провести рукою по обладинці, то це справжній злочин☺️Рекомендую до читання всім, кому подобається читати про життя простих людей зі своїми важкими або не дуже долями.Оцінка: 5/5#відгуки_бункер