Channel Літературний куточок 📖 - @bookboomsssss - №6094
На вулиці, за хвірткою, виднівся жіночий силует, зітканий із чогось білого. Довге чорне волосся спадало до стегон, бліде обличчя ледь окреслювалось рисами в місячному світлі. Проте погляд Василя прикипів до двох чорних отворів замість очей. Чоловік не рухався, здається, він і не дихав у глибокій тиші, що запала навколо. Вже не було ні далекого гавкоту собак, ні цвіркунів. На його смаглявій шкірі з’явилися сироти, він відчував кожну з них, навіть під волоссям.Марево залишалось на місці зовсім нерухомим, а потім почало легенько погойдуватись. Воно втупилося в обличчя Василя, наче бачило через ті лячні дірки й вичікувало, коли він ворухнеться.Повітря стало в’язким. Коливання припинились. Марево застигло, нахилившись уперед, ніби готувалося до стрибка. На блідому обличчі з’явився вищир, із якого щось потекло, а тоді істота повільно підняла руку, вказавши на чоловіка. Коли тишу прорізав болючий жіночий стогін, Василь ненароком заточився й розлив усе молоко. У цю мить постать зірвалася з місця, простягаючи до нього руки.
619
26-02-12 06:42