Body Connection|Radostavin | Як взаємини формують нашу стійкість. І чому дитинство — не вирок.У 70х...

Як взаємини формують нашу стійкість. І чому дитинство — не вирок.У 70х в Америці проводили дослідження. Тоді було багато дискусій про роль генів та виховання.Як поводження з дітьми впливає на їх доросле життя. Запрошували для дослідження багато жінок з однаковими статусами та рівнем життя. Спостереження почалося за три місяці до народження дитини та тривало до тридцяти років життя. Малюків періодично обстежували,задавали різні питання. Науковців цікавило як ці діти вчаться справлятися зі своїми емоціями та реакціями. І виявилося несподіване.😲Ні особистість матері, ні генетичні відхилення, ні інтелект, ні темперамент — жоден із цих факторів не передбачав, чи виникнуть у підлітковому віці серйозні поведінкові проблеми.Ключовим виявився — характер взаємодії між дитиною👶 та батьками👫.Вразлива дитина,яку виховували жорсткі батьки, згодом виявляла тривожність та залежність. Якщо батьки поводилися холодно та безцеремонно - це було прогнозом гіперактивності та порушень уваги в дошкільному віці, у підлітковому чи дорослому.Діти,які не знали, чого чекати від батьків, часто відчайдушно вимагали уваги і бурхливо реагували навіть на найменші труднощі. Якщо батьки допомагають дитині справлятися зі збудженням,страхом,тривогою,вона скоріше за все виросте емоційно стійкою та здатною справлятися з труднощами.Якщо дитина росла у хронічному збудженні, не вміючи заспокоїтися,коли батьки не заспокоювали, не реагували, якщо бракувало батьківського тепла, така дитина частіше ставала агресивною та бунтівною. Таких дітей не люблять у школі, тож їх відштовхують, карають не лише батьки,а й учителя та однокласники.Під час цих досліджень дізналися багато нового про психологічну стійкість - здатність витримувати випробування і повертатись до нормального життя. Згідно аналізу, найважливішим чинником здатності давати раду неминучим життєвим розчаруванням був рівень безпеки і захищеності у взаєминах з основним опікуном протягом перших двох років життя дитини.🥚Ось чому хтось може дуже швидко оговтатись після прильоту ракети в квартиру, а комусь важко переживати навіть денну повітряну тривогу. Наша психіка різна. Наша здатність різна. Але важливо розуміти: дитинство формує, але не визначає долю.У нас є потужний внутрішній ресурс —🧠 нейропластичність. Це здатність мозку перевчатись, будувати нові реакції, створювати інші патерни. Психіка може адаптуватися, зцілюватися, набувати нової стійкості.Важливо не те, ким ти був.Важливо те, ким ти стаєш зараз.