Body Connection|Radostavin | Як я закохався в художню літературу знову Коли мене питають про хобі, ...

Як я закохався в художню літературу знову Коли мене питають про хобі, я все більше розумію: я люблю читати книги.Це усвідомлення прийшло нещодавно — кілька років тому, коли я почав купувати паперові. До цього багато років читав електронні. На ноутбуці, потім на телефоні. Одного разу, коли я жив в Одесі, учасник моїх заходів запропонував розрахуватися за подію… книгами. У нього була крамниця з новими й уживаними книжками. І тоді для мене ніби відкрилася скринька Пандори.Раніше я майже не купував паперових. Вони з’являлися самі — хтось дарував, десь траплялися випадково.А тепер я почав відчувати задоволення саме від покупки.Люблю заходити в книжковий магазин. Полиці, стелажі. Різні жанри. Я підходжу, придивляюся, вдивляюся. З інтересом. Читаю назви. Цікавість зростає. Беру до рук. Відчуваю текстуру. Вдихаю запах нових, щойно надрукованих сторінок. Розглядаю кольори на обкладинці. У деяких є красиві тканинні закладки.А після покупки — окреме задоволення прийти додому й почати. Читання, вирушаючи в подорож сторінками.Колись давно, у дитинстві, я починав свій читацький шлях із пригодницьких жанрів. Я тоді не вибирав. Вірніше, вибирав із того, що було вдома. Жюль Верн, Тарзан, Том Сойєр. Коли пішов до школи, любив заглядати у шкільну бібліотеку й брати книги додому. Фантастику про дітей, які стали маленькими й подорожували серед комах, що здавалися їм гігантськими динозаврами. Назви не пам’ятаю, але запам’ятав сюжет. Це чудово розвивало уяву.У старших класах я навчався в ліцеї. І у нас був поглиблений курс зарубіжної літератури. Читали світових класиків. Тоді я дізнався, що таке читальна зала в міській бібліотеці. Міфи Давньої Греції, Кафка, Еміль Золя, Гі де Мопассан.В 11 класі я познайомився з творчістю Еммануель Арсан і серією її однойменних книг «Еммануель». Такі книги я вже брав додому читати. Пам’ятаю, як запитав у відділі абонементів про цього автора, а бібліотекарка так строго подивилася на мене з питанням: «А батьки знають?» У той момент я відчув незручність, порівнянну з тією, коли вперше купував презервативи в аптеці.Потім став старшим, і мене захопила різного роду бізнес-література: маркетинг, менеджмент, продажі, управління. Згодом — психологія і психотерапія.Останні кілька років я знову почав згадувати про художку. Хочеться чогось такого. Для душі. Учора, розглядаючи полиці в книжковій крамничці, я відчував різні відгуки в собі. Інтерес до зарубіжної класики. І втому від бізнес-книг та психології.Вчитуючись у різних авторів, мій погляд впав на «1984» — антиутопію Джорджа Орвелла. Я чув про цю книгу, але ніколи її не читав. Запитав у Джі, про що вона. Той обережно розповів сюжет і попередив, що може пригрузити та запропонував для балансу щось позитивніше додати. «Зійде», — подумав я, згадуючи, як у старших класах полюбляв Достоєвського й Кафку з їхньою безпросвітною депресухою, відчаєм та дослідженням внутрішніх переживань головного героя.Читаючи «1984», у мене створюється таке відчуття, що це одночасно про минуле, теперішнє й майбутнє. Щось уже було в нашій недавній історії, щось відбувається прямо зараз, а щось лякаюче може чекати завтра.