Придбання Ахметовим квартири в Монако (за 550 млн.$) та яхти (500 млн.$) в часи війни, коли українські робітники ледь стягують кінці з кінцями та думають як пережити черговий етап затягування пасків, вразив навіть заможних європейців. Невдовзі вийшло куплене антикриз-інтерв'ю в the Guardian, в якому похвала олігарху досягла неабияких висот. Інтерв'ю перепостили ультраправі утриманці олігарха, типу Корчинського.Покидьок, завдяки якому "кується наша перемога" (такий посил намагаються проштовхнути апологети Ахметова), як і його колеги по цеху, сколотив свій капітал на грабіжницькій приватизації, вбивстві конкурентів у 90-ті та цинічному обкраданню власного народу в часи війни.Спекуляції на дівчинці, якій барин кинув подачку, і відверта брехня, нібито Україна зобов'язана своїм існуванням найзаможнішому упирю країни, виглядає вкрай непереконливо. Достатньо згадати субсидії ахметівському ДТЕКу, що дозволили наживатись на продажі електроенергії населенню, що в цей же час потерпало від ворожих атак на цивільну інфраструктуру, або його ж заробіток на іноземних грантах, щоб зрозуміти якої породи, якого класу, людина намагається начепити на себе маску добродія.Від олігарха, що звільнений від будь-якої відповідальності перед народом і країною, не варто очікувати звитяги, скромності або будь-яких інших чеснот. Єдині хто може зупинити його злодіяння - українські трударі, перед якими стоїть нелегка задача боротьби за своє існування, боротьби із зовнішніми та внутрішніми ворогами