Якщо ви пішли дивитися на адженду ДоуДей, то там можна помітити, шо в мене нова робота. :) Так от, ми шукаємо 3д-дизайнера/інженера/моделера. В ідеалі крутого і з досвідом. Людину, яка б така: бісять ці дрони на карбонових рамах, не могли нормально зробити?! Людину, якій сопромат цікавіший, аніж блискучість поверхні (і недостатньо душну щоб вказати мені на недосконалість фрази 😁).В нас є прям кілька нагальних потреб, в основному під FDM-друк, але ми точимо зуби і на звичайний пластик з прес-формами, так що буде поле для професійного розвитку. Авжеж, в ідеалі ми шукаємо людину, яка це все вже дуже вміє і зможе підняти наш рівень розуміння проблеми прям сходу — ну але можемо порозмовляти, якщо ви займалися більше красою, але дуже зацікавлені в міцності/простоті друку/зручності використання.Всі варіанти ок: і якщо ви хочете виключно 3д займатися, і якщо у вас є інші зацікавленості/таланти. Ок поговорити про фултайм, або про почасовку/попроєктну, якщо ви дуже кльовий. 😁 Ідеально якщо ви в Києві, чи готові періодично бувати.Хочемо або портфоліо (з поясненнями чому це релевантно), або виконання тестового завдання.Мене навряд читають багато Здшників, але якщо у вас є такі знайомі, то киньте їм лінк на цей пост.
У минулий четвер вийшов фільм про історію створення кложі, дуже кльовий — не дуже технічний, але дуже емоційний, трохи про переживання, трохи про настрій. Сподобалося мені, дуже добре вайб передає. :)Але обговорювали його вчора на стрімі подкасту, і виявилося, що жоден із моїх спів-ведучіх не дивився Simple Made Easy. 🤯 Я їм, авжеж, натякнув, що саме я про них думаю — але, виходить, статистично дві третини людства цю доповідь не дивилися.І дарма! Я не певен, наскільки вона корисна не-інженерам — бо здалеку здається, що в принципі вона корисна може бути всім, це більше філософія/роздуми, аніж рецепти, але! Для інженерів, і для програмістів особливо, це просто обов’язково для перегляду (або прочитання, хоча доповіді в тексті погано сприймаються, імхо).Річ цією доповіддю фактично ввів у загальний вжиток лексикон щодо різних типів складності, розділив “простоту” і “легкість”, і загалом структурує розуміння і вчить розмовляти про них. Кожного, хто закотив очі і подумав що він вже шарить і без якихось там розповідей, попрошу свій entitlement віднести деінде і згадати, що Річ Хікі ледве не найважливіший філософ програмування останніх десятиріч, а ти — поки що ні. 😁 Так що ноги в руки і тикаєм на третє посилання, це домашнє завдання на вечір. 👹
Така історія, не можу не розповісти. 🤣 Є в мене маленька ip-камера китайська, фактично просто модуль, і в неї є проста веб-морда, і навіть RTSP якийсь — але мені того мало, я хочу нормальний шел туди і засетапити шось своє, бо лаг на тому відеопотоці просто жахливий.В продавчині на алі спитав, але вона каже “it’s not allowed” — і ми з нею домовилися поговорити завтра, напевно коли всі на роботі будуть. А поки переписувався, шось поколупався, задовбався і запустив Клавдія.Кажу — оце камера є, а доступитися не можу, з відкритого — телнет (чому телнет, а не ssh? кам’яний вік якийсь), але пароль явно не такий, як на вебморді. Дав йому пароль від веб-морди, але він спочатку якісь дефолтні паролі поперебирав в телнеті, а потім пішов колупати всілякі функції “покажи мені відео”, підставляючі туди шляхи типу ../../../../../etc/shadow, прям як описували в 99 році в журналі “Хакер”. 🤣Я посміявся, авжеж — ну 26 рік на дворі, навряд той софт вони з нуля писали, давно вже всі ці дірки позакривали, і пішов своїми справами займатися. Повертаюся до Клавдія хвилин через 10, а він знайшов метод audioPlayFile_base64 з аргументами {"file_base64": …, "file_path": …}, і виявляється, в ньому нема перевірок на file_path. То він згенерував новий /etc/passwd та /etc/shadow, записав, і отримав доступ по телнету. 👹Зізнаюся чесно, в мене ніколи не вистачало натхнення доколупати жодну з таких дірок, але з Клавдієм життя змінюється. 🤣Подивимося, що там not allowed, угу. 😁
А ви помічали що Клавдій ввечорі зазвичай починає тормозити? Просинаються американці і Клавдій від них потерпає і вже зовсім не відчувається тим свіжим огірочком, як зранку. 😁І я оце якось попав на ситуацію, де він 15 хвилин міняв по 1 рядочку в 30 файлах, окремими викликами, аж боляче дивитися було. І оце шось подумалося, що це ж тому шо ripgrep не вміє заміну, а тіки пошук — але ж мій старий проєкт goreplace вміє і те і інше! Тіки тормоз порівняно з ріпгрепом, прям капітально повільніше.А що це значить? Ну якби очевидно, що: тре написать нову тулзу для пошуку і заміни, але тепер на Zig’е, без оцих всіх GC і взагалі напіонерить модних технік із ріпгрепа: zeegrep. Реально швидко працює! Не як ріпгреп, авжеж, але в принципі на тому самому рівні, якщо не юзать занадто складні регулярки (бо все-таки PCRE з бектрекінгом це очевидно повільніше регулярок ріпгрепа), а при просто словах навіть швидше шукає.Але найголовніше — він вміє заміняти у файлах. Не треба отих всіх танців з sed’ом чи якимись обгортками навколо ріпгрепа. Ну й прямо в рідмі є блок тексту, який можна вставити в AGENTS.md і агенти його підхоплять.В принципі — працює. Але я оце думаю чи не інтегрувати tree-sitter і зробить AST-aware заміну, бо це ж куди більш гуманна історія (чим замінити слово “гуманний” по відношенню до аі-агентів?..), алеее потребує роздумів над інтерфейсом взагалі. Якісь наброски в мене є, але якось не довів ще до робочого стану…
МонобазарНа відміну від монівського маркетплейса, який імхо нічого достатньо цікавого не пропонує (ну окрім їх війни за знижки і загалом заливання ринку грошима), базар — це суперцікава тема. По-перше, на ринку маркетплейсів кілька гравців і всі вони доволі активно рухаються, а ОЛХ сидить рівно і тільки комісії підвищує. 😁 По-друге, в ОЛХ величезна трабла зі скамерами, а Моно, хоч і має пару скандалів, все одно куди краще буде в цьому сенсі — бо це банк, і тобі щоб дати там оголошення, треба із ним поділитися паспортними даними. Трошечки серйозніший поріг входу, аніж нічого.По-третє, в них величезна аудиторія людей, які значно мобільніші для “спробувать”, аніж бізнеси, бо їм не треба переналаштовувать бізнес-процеси свої, вони можуть просто піти і викласти шось, і маленькі радості життя у вигляді допомоги ШІ при описі товару тут просто манна небесна, бо зменшує поріг входу (і взагалі в кого є наснага оті описи писать 😁).Ну й можливість куплять на барахолці в розстрочку — це розрив, ось яскравий індикатор того, що ОЛХ супер-пасивний і нічого не хоче робити. І він же ж такий абсолютно всюди, це не тільки в Україні він спочиває на лаврах, просто в цілому "оголошення крутяця, лавешка мутиця”. 🤷♂️ Але ж перебороти мережевий ефект дуже складно, тому він прекрасно себе почував… Цікаво, чи змусить ОЛХ рухатися цей стимул?Короч, по всім параметрам мені Монобазар здається куди більш цікавою штукою, аніж Мономаркет, і мені здається що воно полетить, бо легко/зручно/менш стрьомно. :)Авжеж ще не вистачає фіч — нема вішліста, нема фільтрів та й підписок на них, пошук не ідеальний, веб-версії нема (а з нею і SEO) — але це все дрібні речі порівняно з тим, щоб запрацював основний флоу і можна було легко і дати оголошення, і купити його і отримати доставку. Вони навіть не зробили месенджер, що різко звужує поле діяльності для скаму, і це лише тому, що покупка працює одразу із доставкою етц. А фічі додадуть, там інтеграцій зі сторонніми сервісами не треба. :)
Хтось викупив що в новій iOS при наборі з клавіатури вона автоматично вставляє помилки, я так розумію, щоб натуральніше відчувалося. 😁Насправді кажучи, я вже почав задумуватися, може це мої руки спаплюжило, що я не можу по кнопках намальованих попадать, але ж ні, це спаплюжений скіл розробки в Apple.Може правий DHH, коли каже, що еплу приходить гаплик? Ну бо це ж сором таке випустить, 20 років все працювало прекрасно, а тут раптом давайте релізнемо покращення, яке повинно було бути суто візуальним… Ходять чутки, що Кука нарешті поміняють на когось більш драйвового, але ж який яскравий індикатор, що ефективність — це лише одна вісь вимірювання, і оптимізація суто на неї веде до поступової, але суттєвої деградації вихлопу.Ознак і правда немало, і ті, що ДХХ в статті придумав, і хоча б простої людської української мови у Сірі (яка така занедбана, що це прямо окремий сором)… Цікаво чи можна в такої відносно “закритої” компанії знайти ознаки оздоровлення? :)Що думаєте, час вже закопувать і робити свій дистрибутив лінукса? 🤣
аі всемогу^Uта хай йому грецьПару днів тому зробив маленький переможний крок і дав Claude Code можливість запускать тести в Metabase швидко. Стандартний шлях — це як і зі всіма іншими екосистемами, запускаєш якийсь скрипт-раннер тестів, який заводить тобі новий інстанс апки і відносно нього все тестує. Але ж Кложа запускається роками (ну чи то півхвилини, шо для мене одне й те саме
😁)! Але є репл, то шо нам треба, це маленький скрипт run-tests <path/to/a/test> — який замість запуску інстанса прочитає порт в .nrepl-port, і відправить туди виклик (run-tests "path/to/a/test").Знаєте як воно швидко? Так, що я попросив клод код написать тест на багу і виправить її, пішов зробити каву і він добив залишки моїх квот у антропіка.
🤣Ну кароч написав я про цю історію в слак, щоб знач людей порадувать, і пішов читати імейли. І в одному з них на коментар “а це ще нашо” чувак відповідає: “ой, здається клод наплодив якось нерелевантної херні, ну да може не завадить, якось потім розберуся”, і
мержить це все в мастер. 🤯Оце хуцпа в чувака, я просто прозріваю.Ладно в крипті постійно була тусовка якихось гріфтерів/темщиків/мазафаки, це хоча б фуфло. Але оця дихотомія корисності/шкідливості того шо відбувається — дратує як ніколи. Когнитивний дисонанс як є.
Попав тіки шо в хвіттері на обговорення симпатичної фоточки французького потяга десь із 60-х, із шкіряним салоном, де люди в коментах страждають шо нема прогресу, все стало гірше, життя біль і нам всім гаплик.Окрім того що вони туплять і пік цивілізації був не у 60-х, а у 90-х (дивись “Матрицю”), мені ще стало цікаво, скільки ж коштують квиточки на їх модні швидкісні потяги — ну ж бо очевидно що ті фоточки зі шкіряними кріслами, це як фотки літаків 60 років тому, де всі палять сигари і їдять чорну ікру із шампанським, дороге задоволення. Так от, на сьогодні (ну тобто на середу) купити квиток з Парижа до Марселя, де потяг тебе провезе майже 800 км за 3 години і 5 хвилин — 60€. 800 км! За 3 години! В п’ятницю, очевидно, дорожче — або дуже срання, або 120€, або купляй заздалегідь.Але все одно здається дуже адекватно, і головне — просто капець як швидко. Непогано було б з Києва до Одеси за півтори години, га? Півтори години до вокзалу і потім півтори до Одеси. 🤣Оце, авжеж, як національна стратегія сполучення міст, було б неймовірно кльово. Не треба їхати до аеропорта, всі ці церемонії дурні і очікування/посадка довгі, а просто зранку здав дітей в школу, і потулив в Буковель. 😁Осьо куди тре енергію спрямовувати… коли вже ті москалі вимруть. 😡
Історії сивої давнини замовляли? 😁 Колись ще в минулому тисячолітті студент КПІ з ніком Saboteur вирішив шо займатися сесією йому дуже впадло, і можна провести час значно більш продуктивно. А саме взяти, і підняти в мережі КПІ MUD — це текстова мультіплейрна гра, передтеча MMORPG. Форкнув ROM, схоже (це одна із доволі впливових кодових баз для мадів — більшість не писала з нуля, а брала якийсь готовий і допилювала своє), дав йому назву Forgotten Dungeon і почав пиляти.Натворили купу всього, наприклад на 18 рівні тебе забирали в армію, і до 21 рівня ти там тусувався (така собі версія призиву з 90-х років). Або, наприклад, була зона “КПІ”, із парком, де гуляли гопніки, із корпусами, де сиділи моби-викладачі — можна було піти і в маді навалять професору, який поставив тобі двійку на екзамені. 😁Це, нажаль, до того, як я поступив, 98 рік, і тому особливо багато подробиць про те, як воно стартувало, я просто не знаю (у мене в підписниках є пани, які це застали, тож якщо побачать пост і будуть мати натхнення, то може щось допишуть в коментарях). Але я сам почав грати в MUD десь році у 2000-му на діалапі (ну бо яка Ultima Online з таким конектом), і багато читав, і, наприклад, на (вже дохлому) mudconnector.ru була згадка про Forgotten Dungeon із приміткою “жестокий мир ПК”.PK — це player killing, бо у середі кпішників цей муд не став “давайте будемо відігравати ролі” і все таке. Студенти в общагах мають дуже багато вільного часу, в критичному випадку увесь їх час — вільний (як мінімум на 1 семестр, поки не виженуть — і це прям не дуже рідко ставалося 😁), і тому вочевидь просто потусуватися з монстрами вистачає тільки на якийсь час, а потім наступає бажання надрати сраку ближньому своєму.Ну й клани бажаючих воювали між собою, а після особливо вдалої заруби йшли на поляну випити пива і обговорити результати. 😁Але розповісти я хотів за трохи інше! Сергій (той шо Saboteur) виявився настирним і мало того шо виклав сорси на гітхаб, так ще й явно під настрій їх потроху допилює. 🤣 Писав цей пост, а потім ще трохи пошукав, і раптом виявилося що він ще й статтю на ДОУ написав 4 роки тому, вау.P.S. Частину про сесію я вигадав, просто згадавши таймінг своїх підходів до чогось фундаментального. 😁
Malleable softwareЯкось я пару років тому написав про те, шо Emacs дуже кльовий, бо його можна змінити під себе — і це те, що називають malleable software (хм, чи підходить слово “пластичний”?).Такий софт, який змінювати так само легко, як і користуватися (або настільки ж складно, ггг). Про те, що більшість софта дуже негнучка (є кращий варіант перекласти слово rigid?) я давно думаю (та й хто ні), як і трохи посміююся над людьми, які вважають велику кількість чекбоксів в софті типу IntelliJ — гнучкістю (пояснювальна бригада: гнучкість — це коли можна зробити те, про що не подумав заздалегідь розробник; вочевидь про налаштування розробник подумав).Тепер в нас є LLMки, і, здається, що шлях відкритий? Джофрі Літ нещодавно опублікував довжелезну статтю з роздумами на тему пластичного софта, і доволі кльовими прикладами (і аналогіями) про негнучкість софта загалом, і про те, що дуже складно при централізованій команді розробників враховувати всі побажання користувачів, бо вони просто загинуть під надмірною складністю і кількістю чекбоксів в налаштуваннях. 😁Він — Джофрі — довго агітував за те, що розширення у браузері — це кльовий приклад пластичності софта (сайтів у цьому випадку), але на мій погляд — це не воно, бо сайти, авжеж, піддаються змінюванню, але більшість із них, особливо найпопулярніші (типу фб/інста/етц) дуже активно намагаються бути дуже закритими до будь-яких змін зовні.І тому що нам насправді треба — це зміна підходів до того, як ми будуємо інтерфейс. І він там згадує і про HyperCard, і приводить приклади власних експериментів… але це все здається якимись полу-мірами? Недостатнім узагальненням?В сенсі уявлення, що робити далі, мене значно більше надихнула стаття AI Horseless Carriages — про те, що зараз AI вбудовують в софт неправильно: вони додають їх там, де легко додати, а не перероблюють інтерфейс так, щоб він став більш зручним/корисним. Його приклад — це те шо AI в Gmail генерує драфти, замість того, щоб (наприклад) допомогти зрозуміти, які імейли тре глянуть зараз, які відкласти на вечір, етц. Короче, нова ера йде, і це захоплює. 😁 Тре такі інтерфейси, щоб вони стирали межу між використанням та зміною під задачу. Вимагаю імаксів всім і кожному, і щоб ніхто не пішов ображеним. 😁
TGLIST.COM.UA
