Source
Бібліарій Укромару ✙ Warhammer 40 000 ✙ | Залізні Воїни рухалися по зруйнованому місту в похмурому строю, їх збр...
2 170 Views/Reach
2025-09-30 05:33
Message №21555
🦾
Залізні Воїни рухалися по зруйнованому місту в похмурому строю, їх зброя була смугаста, жовто-чорною, як попереджувальні знаки. Жодних військових кличів - тільки скрегіт керамітових чобіт і шипіння дощу по розжареному металу. Один із них завагався. Кроки брата Алексіона сповільнилися, коли він проминув стару площу. Будинки тут були менші, кам'яна кладка скромніша. Там - ринковий кіоск, де він колись ховався хлопчиськом. Там - фонтан, де його мати прала білизну, поки він грав із дерев'яними солдатиками. Запах дощу на базальтових каменях забирав його через десятиліття війни назад, у життя до Легіону. А потім він побачив їх. Літнього чоловіка і жінку серед натовпу наляканих городян, обличчя були як неживими, але знайомими. Їхні очі зустрілися з його крізь мряку. Впізнання розквітло, як рана. Його болтер важчав у руках. Сержант гаркнув наказ. Загін вишикувався в лінію. Болтери піднялися як один, націлюючись на мирних жителів, що стоять на колінах. Алексіон упустив зброю. Воно бризнуло в багнюку. Він ступив уперед, піднявши руки. "Брати! Зупиніть це! Це наші ж люди!"Шоломи повернулися до нього, лінзи були порожні та червоні. Голос сержанта був холодний за його ґратами шолому. "Відійди убік, брате Алексіоне. Це наказ Владики Заліза". У Алексіона обпалило горло. "Ми поклялися захищати їх. Це не те, чого вартий великий хрестовий похід Імператора!" Його голос тріснув, сльози губилися під дощем. "Невже ви забули свої клятви?""Останнє попередження", - сказав сержант. "Відставити або бути страченим за непокору волі Прімарха". Рукавички Алексіона стиснулися. Він озирнувся на обличчя позаду себе - тремтять руки старого, розмазані сльозами щоки жінки. В їхніх очах щось майнуло. Впізнавання. Хлопчик, давно відібраний у них, повернувся, одягнений у грім і сталь. Він обернувся до свого загону. Його голос вирівнявся. "Якщо я помру тут, я помру з честю в цілості та збереженою клятвою, а не доживу до того, щоб побачити, як наш Легіон втратить душу". На мить єдиним звуком був звук дощу, що б'ється об зброю. Потім сержант наказав. Загриміли болтери.#арт #Warhammer @bibliaris_ukromaris
Залізні Воїни рухалися по зруйнованому місту в похмурому строю, їх зброя була смугаста, жовто-чорною, як попереджувальні знаки. Жодних військових кличів - тільки скрегіт керамітових чобіт і шипіння дощу по розжареному металу. Один із них завагався. Кроки брата Алексіона сповільнилися, коли він проминув стару площу. Будинки тут були менші, кам'яна кладка скромніша. Там - ринковий кіоск, де він колись ховався хлопчиськом. Там - фонтан, де його мати прала білизну, поки він грав із дерев'яними солдатиками. Запах дощу на базальтових каменях забирав його через десятиліття війни назад, у життя до Легіону. А потім він побачив їх. Літнього чоловіка і жінку серед натовпу наляканих городян, обличчя були як неживими, але знайомими. Їхні очі зустрілися з його крізь мряку. Впізнання розквітло, як рана. Його болтер важчав у руках. Сержант гаркнув наказ. Загін вишикувався в лінію. Болтери піднялися як один, націлюючись на мирних жителів, що стоять на колінах. Алексіон упустив зброю. Воно бризнуло в багнюку. Він ступив уперед, піднявши руки. "Брати! Зупиніть це! Це наші ж люди!"Шоломи повернулися до нього, лінзи були порожні та червоні. Голос сержанта був холодний за його ґратами шолому. "Відійди убік, брате Алексіоне. Це наказ Владики Заліза". У Алексіона обпалило горло. "Ми поклялися захищати їх. Це не те, чого вартий великий хрестовий похід Імператора!" Його голос тріснув, сльози губилися під дощем. "Невже ви забули свої клятви?""Останнє попередження", - сказав сержант. "Відставити або бути страченим за непокору волі Прімарха". Рукавички Алексіона стиснулися. Він озирнувся на обличчя позаду себе - тремтять руки старого, розмазані сльозами щоки жінки. В їхніх очах щось майнуло. Впізнавання. Хлопчик, давно відібраний у них, повернувся, одягнений у грім і сталь. Він обернувся до свого загону. Його голос вирівнявся. "Якщо я помру тут, я помру з честю в цілості та збереженою клятвою, а не доживу до того, щоб побачити, як наш Легіон втратить душу". На мить єдиним звуком був звук дощу, що б'ється об зброю. Потім сержант наказав. Загриміли болтери.#арт #Warhammer @bibliaris_ukromaris