нічний пост з хаотичними думками. цього року я вирішила читати більше українського фентезі, але й також класики фентезі. одна з книжок на черзі — «Чарівник Земноморʼя» Урсули Ле Ґуїн. водночас мене завжди мучив спогад з дитинства, як я після «Гаррі Поттера» просила дати мені в бібліотеці щось теж про магію — і мені дали якусь книжку з дуже похмурим початком. де чаклун та його учень їдять в якомусь замку чи школі дуже просту їжу. учню від цього сумно і він питає, що а чого ж ми магією не можемо щось начаклувати. а вчитель пояснює, що це лише ілюзія, після якої будеш ще голоднішим чи щось таке. і це все, що я пам’ятала років з 11! ні назви, ні автора/-ки. мене це мучило РОКАМИ, шо ж це бляха за КНИГА. загалом, вирішила нарешті спитати ШІ, що ж це може бути за книжка. він каже, що це з вірогідністю в 90% перша частина циклу «Земноморʼя». так я і дізналась, що вже читала Урсулу Ле Ґуїн. мораль історії: ведіть свої читацькі щоденники, щойно вас зацікавить читання, бо потім в житті не згадаєте шо читали, а шо нє… але перечитувати все рівно буду, бо оцей епізод — єдине, що я пам’ятаю з цілої книги 😅