beyond reanity | for who’s sake?останнім часом все частіше ловлю себе на думці, що ніза...

for who’s sake?останнім часом все частіше ловлю себе на думці, що нізащо б не хотіла прожити людське життя ще разне тому що я не щаслива - навпаки, я вважаю себе дуже щасливою жінкою, якій багато в чому пощастило,але оглядаючись назад - 30 років не дались легко, і я впевнена, що так само вони не далися на ізі нікому у світі навіть не беручи до уваги ковід та війну тому наразі я переконана в двох речах:1. перші 30 років могли б бути набагато гіршими та складнішими2. всі наступні роки після 30 - ким би ти не був - буде тільки складніше, бо тіло починає втомлюватися, твої «хочу» та «можу» поступово віддаляються одне від одного…і саме тому я не хочу дітей 🙃окрім тисячі інших причин типу «я занадто егоїстична, щоб ділити простір/час/ресурс з іншою маленькою-залежною-людиною», думаю, найголовніше це те що я не хочу проживати ще одне життя народженнячому трава зелена?дитсадокяк завʼязати шнурки?хвороби соціалізаціязі мною все так?освітабуллінгза що зі мною так? сексуальна освіта хобічим я хочу займатися у житті?роботав якій сфері я хочу цим займатися?терапіяя дійсно хочу цим займатися?можна перерахувати безліч пунктів, серед яких будуть ті, що трапилися з тобою і ті, що НЕ трапилисяі тепер треба проходити через те саме, тільки з точки зору людини, яка за цим споглядає (що ще складніше, аніж менеджети саму себе)тому яким би не був популярним у радянському союзі паттерн «принести склянку води в старості» - я сподіваюся, що зможу відкласти на цю склянку сама, а не буду замість цього народжувати схожу на себе істоту, проживаючи потім з нею весь жах дитинства, підліткового періоду та дорослішання (бо все це неймовірно важко навіть у повних щасливих сімʼях з запланованими дітьми)іноді мені здається, що в мене просто атрофований материнський інстинкт, я взагалі не маю «вбудованого» бажання ні про кого піклуватися - для мене чиясь потреба в моїй увазі в 90% випадків відчувається як тягаря не люблю дітей, я не люблю тварин, я ненавиджу відчуття «несвободи», коли ти повинен присвячувати комусь або чомусь час, коли тобі насправді хочеться робити якісь інші речі і також я не маю «історичної» потреби продовжувати свій рід, особливо враховуючи факт, що мій хлопець - іноземець, і менеджити різні культури між нами двома це той ще челлендж, куди там дитинутому на питання чи хочу я дітей, я щиро не маю жодного аргументу сказати «так»поділіться думкою як ви до цього ставитеся?і як завжди до таких постів прикріплюю опитування 🤍