прочитала книгу за 3 дні - не роментезі взахльоб, але все одно було приємно читати щось, що ЧИТАЄТЬСЯ ❤️‍🩹отже, що в нас дано:художниця Зера в шлюбі 8 років. в неї двоє малих дітей, інтелектуал-хіпстер чоловік Міша та пожиттєвий синдром відмінниціале коли вона дізнається про зраду, то ілюзія щасливого шлюбу починає руїнитися на очах_________особисто для мене це була супер цікава книга, оскільки я знаю особисто авторку ще з універських часів, а з її колишнім чоловіком ми працювали на одному продакшені)і оскільки Іра - публічна особа, всі знають про її дітей, розлучення, нового чоловіка та вцілому вона досить відверто розповідає в соц мережах про своє життя і материнство (ось тут писала про її подкасти)ну і оскільки "Врозтіч" це майже автобіографічна книга, то відчуття, ніби мене впустили в спальню і детально розказали що відбувалося весь цей час за зачиненими дверима та гарною інстаграмною картинкоювраження двоякіз одного боку, в нас з Ірою (Зерою) дуже багато спільного - я також можу все сама, роблю сама швидше, ніж інші люди взагалі встигають подумати, що мені потрібна допомога, синдром відмінниці, синдром рятівника, синдром бога і хто як не я врятує цю ситуацію/стосунки/світщоб ви розуміли, разом з психологом ми вчимося ЗДАВАТИСЯ, бо функція боротися в мені, здається, генетично закладена 24/7, але виявилося, що не всі перемоги можна здобути самотужки (а шкода!!!)...але з іншого боку, якщо в житті я ще розумію наступання на граблі, бо дуже важко переналаштувати себе та пропрацювати багаторічні психологічні патерни, то в книзі героїня яка не розвивається це... нудно? бо для мене Зера яка була на початку розповіді і Зера у фіналі - дві однакові Зеривона все так само не приймає рішення, так само кидається на чоловічу увагу та тепло, так само плаче, страждає, жаліється, збирається до купи, шукає себе і - увага міні спойлер - знаходить в останніх рядках, коли її обирає (новий) чоловіктобто відчуття, що вона б себе віднайшла будучи на самоті, нема, а тому надії, що можна стати цілісною без другої половинки в мене не зʼявилосяа ще є трошки враження, що Зера нічого не зробила, щоб зустріти свого ідеального партнера у фіналі. так так, я все ще живу в світі, де хороші стосунки треба заслужити, а не просто жити життя бути собою і оп чудо стається (але це вже мені до психолога)))з третьої сторони, я в душі не гребу як Іра (і Зера) вивезли двох дітей, стопʼяццот робіт, холодний відсторонений шлюб, війну - я тут себе не можу вивезти будучи в еміграції під мирним небом, а як з цим справлятися в її ситуації взагалі гадки не маю. тому як жінка - навіть як героїня без розвитку - вона викликає в мене мільйон поваги та співчуття і я щиро радію, що Ірин новий шлюб виглядає дійсно щасливимну і з четвертої сторони - не дивлячись на блукання по емоційному колу, читається книга швидко, легко, приємно і все ж таки добре знати, що є люди з такою самою емоційно структурою, як і ятепер хочу організувати клуб анонімних богів і богинь "all by myself" для психологічної підтримки коли не виходить все порішать власноруч. насправді оце розчарування "я не можу самотужки врятувати світ" виявилося одним із найболючіших відкриттів в моєму життітому любі колеги по травмам - ставте блискавку, залишайте заявки на вступ до клубу, ми з вами звʼяжемося)) Врозтіч - 7.5/10