beyond reanity | давно не писала кайфові пости про серфінг, але сьогодні була така нейм...

давно не писала кайфові пости про серфінг, але сьогодні була така неймовірна сесія, що не можу не поділитися 🥰певно, перша з новин це те, що тепер я маю дві власні дошки! 😍 перша це ота гарнюня-мені-не-по-рівню, яку хлопець подарував на день народження, бо я мріяла про неї майже рік (на фото зліва)я вже купила фіни (плавнички), ліш (повідок, який кріпиться до ноги і до дошки), залишилося замовити пад - резинову основу, яка клеїться на задню частину поверхні для опорної ноги, і всьо, можна в океаннічого з цього, скоріш за все, не допоможе мені спіймати хвилю, бо це професійний екстрім борд, на якому я поки не вмію кататися, але маю план хоча б вигуляти малечу в океан - поки що вона стоїть підпирає шкаф, мені вже якось соромно))друга дошка це мідл хардборд (справа), який я позичила у друга, щоб тренуватися з іншим другом 😁 в мене нема машини, щоб возити власний інвентар на далекі пляжі, а тренуватися хочеться, тому ми якось так обʼєдналися на дуже ранні сесії о 6-7 ранку, і в результаті борд, який я позичила, став повністю моїм. іншими словами, я його дуже полюбила і викупила))зі смішного, викупила я його після інценденту в океані, коли в черговому пінозамісі в мене відірвало дошкутобто я захльобуюсь, виринаю на поверхню, дивлюсь - а борда нема, і вже йдуть наступні хвилі. було дуже стрьомно, бо до берега далеко, паніка забирає сили, а інші серфери з лайнапу (лінія очікування хвиль) мене не бачатьпощастило, що друг опинився нижче по рівню, через хвилини три помітив мої барахтання і приплив забрати на своєму борді, інакше не знаю як би вигребла) а дошку тим часом викинуло на берег, і я так бігла її обіймати і вибачатися, що вирішила ніколи більше не розлучатися))в дні, коли друг не їде кататися, а мені дуже хочеться, я беру заняття зі своєю серф школою і часто прошу учнівський софт борд, щоб не сильно напрягатися і спіймати більше хвиль - на софті легше розгрібатисяі от сьогодні був як раз такий учнівський-день-без-очікувань, але не знаю, що трапилося - в мене відкрився якийсь серферський талант і "вєсь етот мір стал абсолютно панятєн" 😁зазвичай мені страшно набирати швидкість чи опинятися високо на піку хвилі і летіти вниз по стінці, але сьогодні я тільки це і робила)) от знаєте буває так шо ти шось робиш довгий час погано, або боїшся, або взагалі не вмієш, а потім раз і ніби тумблер перемкнули - і воно виходитьпри чому виходить не на стресі, а на розслабленні - і тоді у голови є час подумати ага а що я можу зробити ще, поки їдуі я спробувала вигинати ногу, шоб повертати борд в різні сторони, пампити (тиснути на передню частину) для прискорення або сідати нижче, щоб не втрачати балансі в результаті майже всі хвилі, що й спіймала, були зигзагами аж до берега щоб ви розуміли цінність цієї події: ще три місяці тому я майже не катался 🙃 спочатку через зміну опорної ноги (отут про це писала), потім через подорожі, в травні через зламану стопу і вцілому через відсутність власного бордуа тепер я приходжу в океан і підкорюю його драконів не випадково, а систематичнодумаю, сьогодні вперше за весь довгий час моїх тренувать я відчула себе справжнім серфером 🥹і це таке неймовірне відчуття гордості, що я змогла, що я можу, що я точно зможу ще краще! і неймовірне відчуття свободи та любові до цього життя ❤️сподіваюся, колись в мене зʼявиться гарне відео з дрону, яким я буду пишатися, а поки покажу вам одне коротеньке місячної давності - далеко не найкраще, але ось я, і ось я їду, і це прекрасно ☺️#reanity_surfing