Зі Світлим Великоднем, дорогі біличанє!Колись у нашому місті Великдень був особливим днем. Дуже теплим, дуже сімейним, дуже живим. Його чекали, до нього готувалися з особою радістю. Люди знали одне одного, віталися, ходили в гості, збиралися родинами, зустрічалися з друзями, сідали за святковий стіл. І в цей день все ніби ставало світлішим.Особливо незабутньо було йти до церкви святити паски. Ці кошики, рушники, запах свята, рідні обличчя поруч, знайомі люди навколо, щирі привітання. А потім дім, святковий стіл, паски, які в багатьох родинах випікали самі, крашанки й писанки, традиційне биття яйцями, сміх, тепло, затишок. Здавалося, що цього дня саме життя ставало добрішим.Сьогодні багато хто далеко. Багато хто був змушений поїхати, бо місто зруйноване. Але те світло великодніх днів, та радість, те відчуття близькості й дому нікуди не зникли. Вони залишилися в пам’яті. Вони живуть у серці. Вони досі єднають нас, де б ми не були.Нехай у цей Світлий Великдень до кожного повернеться ця добра пам’ять. Не тільки як спогад, а як тепло в душі. Як світло, яке наповнює зсередини. Як тиха радість про рідне, про своє, про тих, кого любимо.Нехай кожному стане хоч трохи тепліше. Нехай серце згадає те, що робило нас щасливими. І нехай світла, добра пам’ять про наш дім, наших людей і наші великодні традиції ще довго зігріває кожного з нас.Світлого Великодня.Христос Воскрес.